Рабинович передрікає теракти

- Мене іноді запитують, а чому напали на синагогу Бродського, а не на Центральну. А я звідки знаю? Ось побуваю в терористичному центрі - запитаю. Майже інтерв`ю з Володимиром Рабиновичем

Шановні, запитань немає? - запитав Вадим Рабинович.

На брифінгу Вадима Рабиновича, тема якого не була наперед оголошена, запала ніякова мовчанка. Журналісти застигли в очікуванні вступного слова, вважаючи, що президент Об`єднаної єврейської громади України та Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович сам пояснить, про що він хоче сказати. А Вадим Рабинович чекав запитань, слушно вважаючи, що його прихід сам собою достатній привід для запитань. У результаті, брифінг звівся мало не до інтерв`ю Вадима Рабиновича журналістам УНІАН.

- Як здоров`я Володимира Кацмана? (Останньою публічною і голосною подією, до якої непряме відношення мав і Вадим Рабинович було побиття Володимира Кацмана, головного редактора газети «Столичные новости», фактичним власником якої і є пан Рабинович).

- Володимир Наумович здоровий, вийшов з лікарні, почувається поки що неважливо. Міліція нічого не розкрила. Але, що вам справді цікаво і що я постараюся розповісти такими словами, щоб потім мене не судили, то я вам скажу: нам абсолютно точно відомо, хто замовив і здійснив напад на Кацмана. Більш того, я думаю, що це тільки перша ланка, і що надалі може йтися про напад на цілий ряд журналістів. Я стверджую, що міліція теж про це знає. Я розмовляв з міністром внутрішніх справ, з керівниками різних відомств, я не розумію, чому маючи абсолютно всі дані про те, хто це зробив (а ця подія виявилася набагато серйознішою, ніж я думав і це пов`язано навіть з громадянами іноземних держав) вона не діє. Безпосередньо здійснював цей напад громадянин України. І замовлення у нього було: вбити Кацмана. Він одержав половину грошей, тому що замість залізного лому узяв дерев`яну биту. Це – перша частина "марлезонського балету". І мені абсолютно незрозуміло, чому система МВС-СБУ, маючи дані, не вжила подальших кроків. Можливо, бояться, але якщо до кінця свят ніяких заходів не буде вжито, то ми тоді оприлюднимо всі матеріали, які маємо. А я вважаю, що є абсолютно повна доказова база. Більш того, як виявилось, ця операція тільки перша частина достатньо серйозного плану, що добре фінансується, з дестабілізації обстановки, зокрема серед журналістів. Коли ми оголосили премію за спіймання виконавця нападу, знайшлися люди, які захотіли одержати цю премію. При цьому нам стало відомо, що це тільки перша частина, що в одному з обласних центрів привезено велику суму грошей. Заплановано, що 20 травня організатори акції приїдуть до Києва, влаштують мирну демонстрацію, потім два-три найняті бандити постараються, щоб демонстрація переросла на силове зіткнення біля синагоги Бродського. Це все вже не жарти, а абсолютно серйозна, кримінальна справа, які можна трактувати, як зачатки тероризму. Тому, що все це планується і фінансується за межами України.

УНІАН: А чому для такої масштабної акції був задіяний редактор далеко не найтиражної газети? У Києві є популярніші видання, очолювані, до речі, євреями. Хоча ми знаємо, що Володимир Кацман ваш старовинний друг, і турбота про нього цілком природна.

- Мене іноді питають, а чому напали на синагогу Бродського, а не на Центральну. А я звідки знаю? Ось побуваю в терористичному центрі - запитаю. З одного боку, я думаю, що це достатньо послідовна позиція і холдингу, і головного редактора. З іншого боку ми дістали тих, хто за цим стояв. У нас в кожній області, в кожному регіоні жителі одержують високотиражну і високоінтелектуальну газету «Персонал плюс». Її тільки в Харкові поширюється 39 тисяч екземплярів. Саме наш редактор опинився на вістрі боротьби з підіймаючим голову фашизмом. Тому вже ніхто не сумнівається, що «Персонал» і МАУП (Міжрегіональна академія управління персоналом, відома своєю антисемітською позицією. - Авт.) справді бандитські й фашистські структури. Вони відкрито пропагують ненависть. Популярність цього руху можна виміряти тими тисячними відсотка, які набрала партія Щокіна. При цьому все-таки, я вважаю, що в Україні склалася унікальна ситуація, коли суспільство здорове по своїй суті. Коли ці люди зрозуміли, що суспільної підтримки немає, що немає можливості звернутися з їх «геніальними» ідеями до широкого кола. Тепер залишаються провокації, ідеї, терористичні акти.

УНІАН: Пробачте, але антисемітизм не є актуальним не тільки для сучасної України. За радянських часів євреї знімали фільми, видавали книжки, вже не кажу про їх внесок у мистецтво. Тому навряд чи варто апелювати сьогодні до теми антисемітизму. МАУП не більш, ніж маргінали, проплачені іноземними спецслужбами. І не складається ні у мене, ні у деяких моїх колег враження, що Володимир Кацман – жертва антисемітів.

- Що має статися, щоб це враження склалося? Ну не вбили Кацмана, справді це велика проблема – ну не вбили його. Ходили б усі, одягнувши жалобні пов`язки. Отже, ви самі журналіст, так? Я думаю, що демократія в суспільстві починається не з базікання політиків, а з двох речей. Перше, що один політик може що завгодно наговорити на іншого політика і, друге, журналісти можуть все це написати. Справді, вам сьогодні не дуже заважають реально написати, що ви – гарна, а я поганий. Що відбувається сьогодні? Журналісти підходять і кажуть, що я боюся, що мені потрібна охорона. І історія, яка сталася з Гонгадзе, абсолютно нічого не навчила суспільство. Ви кажете, це звичайний бандитський напад. Та журналіст, якого побили і в нього не взяли нічого, ні гаманця, ні грошей, ні годинника, що впав з руки. Нічого не взяли. І ви хочете розповісти, що це бандити зайшли до під`їзду його бити. А якщо його били за професійною ознакою, то це проблема номер один.

УНІАН: А за які публікації його били?

- Ось коли бандита заарештують, йому влаштують брифінг, і ви тоді запитаєте. Але я точно знаю, хто замовив напад на Кацмана, що це пов`язано з його професійною діяльністю, що його хотіли убити як журналіста абсолютно не за національною ознакою. Його вбивали за те, що він – журналіст. Більш того, я точно знаю, що виконавцям не заплатили всі гроші, тому що вони не вбили його. Що до маргінальної чи не маргінальної МАУП, я розповім просту історію. У 1936 році Гітлер вважався абсолютно маргінальною силою, над якою всі сміялися. І піднявся він не тому, що був сильний, а тому, що так склалася ситуація. В Україні сьогодні ситуація мені не здається політично й економічно стабільною. А в нестабільній системі завжди виникає бажання знайти винного. І якщо проаналізувати «Персонал» за останні роки, від різко маргінальної ніші "у всьому винні євреї" він перейшов до серйозних звинувачень: міністр внутрішніх справ – злочинець, міністр освіти - злочинець, країною правлять злочинці. Це вже не маргінальне, це структура, яка формує думку 35 тисяч студентів. Адже це молоді люди з мисленням, яке ще не оформилося. Але ж, це 35 тисяч у центральному офісі, адже є відділення в Дніпропетровську, Харкові, Рівному. Сьогодні фінансування МАУП краще, ніж фінансування ЄС для України.

МАУПу дали набрати силу. І якщо у вас є юридична можливість сидіти за столом нібито вузу, є мішок грошей, засоби масової інформації і студенти, це реальна сила. Тому що він просто зніме молодь, три тисячі студентів і поведе їх на вулицю. Це – небезпека набагато серйозніша, ніж здається.

УНІАН: А ви заплатили ті гроші, які обіцяли в нагороду за відомості про нападників?

- Я не можу коментувати. Але я ніколи не обдурюю людей.

УНІАН: А можна докладніше про вашу зустріч з міністром Луценком?

- Ми обмінялися інформацією. Я був упевнений, що ще кілька днів і ми дізнаємося не тільки імена злочинців, а й замовників. Але свята шкідливо впливають на розкриваність злочинів.

УНІАН: Ви його попереджали, що коли до кінця свят не буде оголошений винуватець злочину, то ви оприлюдните все наявні матеріали?

- Ні. Це я через вас передаю.

УНІАН: А ви могли б натякнути, де батьківщина замовників?

- Не можу. Я б сам із задоволенням сказав і вважаю, що це правильно, але обіцяв почекати.

- Цей злочин пов`язаний з МАУП?

Так. Дуже опосередковано. Але вони стали обережніші. Ми знаємо, що навіть виконавців тих провокацій, що готуються, сімнадцять разів попереджали, що неможна посилатися на МАУП, називати МАУП і казати, що вони читають їхню пресу. Поки МАУП ішов уперед, викриваючи власну дурість, було легше. А сьогодні вони одержали набагато серйозніше фінансування. І я абсолютно не розумію, чому служби безпеки не займаються цим. Я колись казав, що маю плівку. Це – виступ керівника ку-клус-клану, який приїхав до МАУП, де зібрано повний зал студентів і Слісаренко, захлинаючись слиною перекладає: діти, слухайте, що він каже, революцію зробили євреї і негри.

Але ж це український вуз, хто його взагалі сюди пустив. Що відбувається?

УНІАН: А який статус МАУП, хіба цей вуз не закрили?

- Я чув і читав заяви, починаючи від посла Сполучених Штатів і закінчуючи міністром внутрішніх справ і секретарем РНБО, де зазначалося, що з МАУП покінчено ще вчора. Але я знаю, що влада не змогла навіть вилучити документ. Офіційну перевірку вигнали, ми, мовляв, вуз і не пустимо сюди нікого. Отже, на території України виникла екстериторіальне утворення. Усі їх бояться. Ну що означає: вигнали міліцію і податкову? Коли Миколаївський глиноземний забирати – там міліції не злічиш. А законні справи щодо МАУП не вирішені, вони й далі сміються. Реально ніяких кроків проти МАУП не зроблено, всі брешуть. Вони розвиваються і провели новий набір студентів. Вони продовжують розширювати мережу періодичних видань. Абсолютно все, що сказане про боротьбу з МАУПом – брехня. Кожен звітує, посольство – перед своїми керівником, українські чиновники – перед вищими чиновниками.

УНІАН: Ви сказали, що за виконання замовлення була заплачено тільки частину грошей. А скільки планувалося повністю заплатити?

- Я не в курсі. Менше за все я цікавився, скільки за Кацмана дали. Мене більше за все цікавить, щоб було розкрито злочин проти громадянина України Володимира Наумовича Кацмана, професійного журналіста. І я хочу, щоб злочин проти журналістів став кричущим фактом, а не розхожою, звичайною справою. Вбили ще одного і гаразд. Ви проти?

- Ні.

- Це радісний збіг наших поглядів.