Перша перемога уряду Єханурова

Якщо зважити, що під репетування про майбутню економічну кризу будь-якому урядові доведеться схвалювати ще не одне непопулярне рішення, - то не виключено, нинішній уряд затримається ще й після 7 червня...

ХТО КОГО “КИНУВ”?

25 травня потенційна коаліція демократичних сил отримала свою першу “перемогу”. 240 голосами вона зупинила подальшу роботу першої сесії ВР, “заблокувавши” в такий спосіб дію схваленого попереднім парламентом регламенту ВР.

Перерву запроваджено – за офіційною мотивацією - для подальших консультацій з приводу так і не створеної коаліції, яку “трійця” не так давно обіцяла проголосити в перший день роботи новоствореного парламенту.

Фактично ж розпочату першу сесію було перервано якраз перед питанням про створення парламентських комітетів – їхньої чисельності та напрямку діяльності. А вже до 25 травня було відомо, і це згодом підтвердив голова підготовчої групи ВР Іван Бокий, - що саме це питання стало однією з перших невирішених проблем. Суть його також відома: чи розширювати, чи скорочувати кількість комітетів, а відтак – представництво тих чи інших фракцій у погоджувальній раді парламенту.

Відомо також, що розширення кількості комітетів ініціювала саме фракція Партії регіонів, покладаючись на ще одну норму регламенту: про пропорційний до результатів виборів принцип розподілу квот керівників комітетів. Отже, спираючись саме на ці схвалені ще минулим складом ВР норми регламенту, Партія регіонів сподівалася отримати керівництво в більшості комітетів, а з допомогою нарощування їхньої кількості як такої – то й просто взяти, можливо, разом із комуністами, фактичну більшість у погоджувальній раді ВР. Що, зрозуміло, потім мало б прямий вплив на рішення парламенту і могло скласти реальну конкуренцію діяльності формалізованої, але нестійкої “коаліції трьох”. Загалом це й створювало б ситуативний формат так званої “широкої коаліції”...

І от – Партію регіонів позбавили можливості навіть спробувати відстояти збільшення числа комітетів, у чому їм на підготовчій групі допомагала фракція “Наша Україна”, викликавши останній скандал у “трійці”.

Але дивно: фракції Партії регіонів та КПУ відреагували на “кидок” досить мляво. Принаймні справжньої бійки навколо трибуни не вчинили.

Дехто з досвідчених спостерігачів зауважив, що, мабуть, у фракції ПР про такий “кульбіт” з боку потенційної коаліції не попередили лише самого лідера Віктора Януковича, - а так усі справжні ветерани фракційної діяльності від “Регіонів” прекрасно зрозуміли, про що йдеться. Принаймні про формальну згоду на зміну регламенту свідчить одноголосна підтримка 448 депутатами постанови, яку запропонував саме представник від Партії регіонів у підготовчій групі – пан Пеклушенко. А постанова якраз і стосувалася змін до регламенту першої сесії...

Крім того, під час обговорення “гострого” питання про непередбачену перерву лідер СПУ Олександр Мороз заспокоював “регіоналів” та комуністів, що два тижні, надані коаліціянтами, згодяться всім, і теж для коаліційних перемов...

НІХТО НЕ ХОТІВ ПІДВИЩУВАТИ ТАРИФИ...

Отже, насправді жодної перемоги з боку досі не створеної коаліції трьох не було. Був “кидок”, але навіть не потенційної опозиції, а виборців, яких позбавлено можливості спостерігати на власні очі та вуха за торгами ключових гравців парламенту. Ще два тижні одні й ті самі речники з різними формулюваннями повідомлятимуть суспільство про те, що принципи – це краще, ніж їхня відсутність, а про посади ніхто ніколи й не думав...Але про те, що саме коїтиметься в багатосторонньому переговорному процесі – офіційно ніхто не зобов’язаний повідомляти.

Це – до питання про “прозорість” влади та про найбільший здобуток після “помаранчевої революції” – свободу слова. Яка у випадку коаліції не має нічого спільного зі свободою доступу громадян до справжньої інформації про те, що коять її владоможці.

Але є в рішенні ВР від 25 травня й суто прагматичний сенс, на який чомусь ніхто не звернув уваги. Це – додатковий період, наданий уряду Юрія Єханурова на проведення ним непопулярних рішень, зокрема – щодо підвищення тарифів на енергоносії для населення та комунальних служб.

І отут можна стверджувати, що перерва в роботі парламенту, проголосована лише депутатами від трьох фракцій, насправді була погоджена – не обов’язково офіційно – з фракцією Партії регіонів.

Як відомо, сам Єхануров напередодні цього голосування дав урядовцям рівно тиждень, аби визначитись, чи схвалювати абсолютно непопулярне рішення про чергове підвищення тарифів, чи ні. Водночас він попередив своїх потенційних наступників на посаді прем’єр-міністра, що коли вони надто активно підтримуватимуть кишенькові профспілки з їхніми протестами – то уряд залишить проблему підвищення тарифів цим наступникам. Схоже – спрацювало. Єханурову фактично доручили – не ухвалюючи жодного рішення – взяти на себе відповідальність за тарифи...

Фактично це було голосування... за прем’єр-міністра Єханурова.

А якщо зважити, що під репетування про майбутню економічну кризу будь-якому урядові доведеться схвалювати ще не одне непопулярне рішення, - то зовсім не виключено, що в такий самий спосіб депутати, без спеціального на них тиску Президента чи, борони Боже, самого пана Єханурова, “продовжать” термін виконання ним повноважень прем’єра ще й після означеної дати 7 червня.

В усякому разі про це свідчить і злагода, яка раптом виникла між БЮТ, СПУ та “Нашою Україною” щодо відстрочки оголошення коаліції саме в той день, коли були нарешті забезпечені всі формальності  у вигляді реєстрації народних депутатів нової ВР та їхніх фракцій. Ба більше: про нові узгодження принципів коаліції заговорила сама Юлія Тимошенко, яка весь час перед цим лаяла партнерів за затягування процесу.

КОАЛІЦІЯ – ШИКУЙСЬ!

Невже пані Юлія злякалася відповідальності й під різними приводами вирішила позбутися посади прем’єра? Але так, щоб цього не помітили її прихильники?

Ні, звісно, ні. Просто пані Юля нині має інший клопіт: вона взяла на себе функції Конституційного суду. З метою забезпечення дієвості імперативного мандату вона заходилася тлумачити статтю 81 Конституції, де про нього йдеться.

Юлія Володимирівна, попри славетну єдність лав її фракції, - таки злякалася підкупу своїх депутатів, а також вільного голосування членів інших фракцій потенційної коаліції, яка єдина може надати їй статус прем’єра. Отже, вона вирішила, що мало вдягти “кнопокдавів” в уніформу, треба ще й знайти для них примус не лише входити до фракції (на чому нині розуміння імперативного мандата й базується), але ще й позбавити їх можливості голосувати всупереч рішенню коаліції. Зокрема, про прем’єр-міністра.

Тому пані Юля вважає можливим тлумачити статті 81 Конституції в такий спосіб, що в разі неправильного голосування депутата він не лише виключається з фракції рішенням керівного органу відповідної політичної сили, але й позбувається депутатського мандата.

Але далі ще цікавіше. У разі, якщо “паршиві вівці” з коаліції, голосуючи “неправильно”, один раз провалять обрання висунутого коаліцією прем’єр-міністра, то пані Тимошенко вважає за можливе примусити коаліцію, змінивши поганих депутатів на гарних, дисциплінованих зі списку, - знову вимагати від коаліції внесення тієї ж кандидатури прем’єра на погодження Президентові й парламенту...

Буде дуже цікаво спостерігати, якщо “коаліція демократичних сил” погодиться з таким тлумаченням імперативного мандату, - одночасно перекреслюючи навіть мінімальну відповідальність політичних сил за тих людей, яких вони набрали у свої списки. І це, як і вже згадане питання про “прозорість” коаліційних перемов, буде друге велике питання про демократичність коаліції. Яка насправді в такий спосіб перетвориться просто у “військову демократію”. Для порівняння варто пригадати, чим теоретичний комунізм відрізнявся від “військового комунізму”...

Але з практичної точки зору ідеї пані Тимошенко призведуть лише до того, що в процедурному сенсі коаліція ніколи не схвалить її кандидатуру. Адже скільки часу треба, аби провести перше голосування, потім вигнати “неправильних кнопкодавів”, набрати нових, знов подати подання, дочекатися реакції Президента...

А якщо врахувати, що в разі появи “зрадника” не лише в її власній фракції БЮТ, а, скажімо, у соціалістів чи, тим більше, у “Нашій Україні” керівні органи цих сил відмовляться виганяти важливих депутатів, на яких тримається бюджет партій та блоків?

Тим часом керувати економікою продовжуватиме уряд Єханурова, складення повноважень якого, між іншим, постановою не приймалося й не голосувалося, - на відміну від вимог регламенту до будь-яких інших питань з приводу уряду чи міністрів. Мабуть, ця ще одна “заковика” в процедурних питаннях, яку залишила по собі колишня Верховна Рада, що також безуспішно “виганяла” уряд, - дала змогу Кабміну вкотре нагадати, що термін “виконувач обов’язки” ніде в законодавстві не записаний.

У той же час сам прем’єр та деякі його міністри залишаються сумісниками, отримавши депутатські мандати. І, не виключено, що саме вони не проголосують за кандидатуру іншого прем’єра, навіть входячи в коаліцію.

Якщо навіть уявити, що за це рішенням “Нашої України” на вимогу Тимошенко вони будуть викреслені зі списку депутатів, - то для поповнення коаліції знадобляться щонайменше 20 днів... Після 7 червня – це вже перевищення нормативу, дозволеного Конституцією для коаліції №1. Треба створювати нову...

А уряд, як і було обіцяно дуже давно, працює собі далі. І фактично бездіяльна Верховна Рада  йому не заважає своїми популістськими рішеннями. До речі, цими ж рішеннями вона не заважає й інтересам великого капіталу, проти якого так голосно кричать БЮТівці, соціалісти й комуністи.

А що вона при цьому нічим не допомагає громадянам... Ну, так вибори ж не плануються?

Ірина Погорєлова