Росія ревнує Україну до НАТО

Отже співпраця Російської Федерації з альянсом міцніє, як міцніє маразм антинатовських “слов`ян-патріотів” у Криму, підтримуваних Москвою...

Інформаційні повідомлення з Криму нагадують зведення з зони бойових дій. Дедалі частіше чуємо слова «війська», «НАТО», «окупація». Напевно, років двадцять тому люди могли б подумати, що світ стоїть на порозі третьої світової війни. Що ж думати сьогодні, і розуму не докладу. Характерно, що лідери так званої «народної опозиції» не без підстав апелюють до Росії, яка, на їхню думку, є головним військовим опонентом НАТО. Супротивники альянсу не без участі самої Росії вже встигли створити стійкий міф про те, що мета НАТО – напад на Російську Федерацію. А вітчизняні підспівувачі заявляють, що для своїх низьких цілей підступний блок збирається використовувати кримський ресурс – воду, землю і повітря півострова. І зміцнення військ НАТО на південних межах України – черговий цвях в труну Росії.

Усе це могло бути навіть логічним, якби сама Росія справді була завзятим супротивником блоку, як, скажімо, Північна Корея, яка завжди принципово відмовляється від будь-яких переговорів з альянсом. І тоді запитання: «З ким Україна – з «російськими братами» чи з НАТО?» був би доречний. Але невідповідність полягає в тому, що Росія сама нарощує співпрацю з НАТО, причому не менш активно, ніж Україна. Озирнімося в недавню історію.

Отже, в 1997 році між НАТО і РФ відбулося підписання Основоположного акту про взаємні відносини. Тоді ж була створена Спільна постійна Рада РФ-НАТО, яка стала основним інструментом консультацій, співпраці і досягнення консенсусу сторін. Вже за п`ять років сторони створюють новий спільний орган – Раду РОСІЯ-НАТО, який став, на відміну від попереднього, специфічним елементом структури Північноатлантичного альянсу. Пріоритетні сфери взаємодії сторін - боротьба з міжнародним тероризмом і незаконним поширенням зброї масового знищення, організація консультацій з питань кризового реагування і також участь у спільних миротворчих операціях.

У липні 2004 року, в рамках Ради РОСІЯ-НАТО, в Калінінградській області були проведені спільні російсько-натовські навчання «Калінінград-2004». Учасники заходу відпрацювали способи ліквідації наслідків розливу нафти в Балтійському морі. У навчаннях взяли участь близько тисячі рятувальників з Росії і країн-членів НАТО. У серпні 2004 року під Оленєгорськом (Мурманська обл.) відбулися тактико-спеціальні навчання «Аварія-2004», присвячені відпрацюванню питань фізичного захисту ядерних озброєнь від атак терористів. Як спостерігачі на навчаннях були присутні більше 50 представників з 13 держав-членів НАТО. При цьому жодна людина не вийшла на акції протесту проти цього.

Наступного року на базі Загальновійськової академії Росії відбулися російсько-американські навчання «Торгау-2005» з відпрацюванням питань спільної миротворчої операції. Від американської сторони в них взяли участь 52 офіцери Європейського командування Сухопутних військ США, а також 87 американських військовиків зведеної мотопіхотної роти разом із зброєю і бойовою технікою. Організація таких навчань планується і цього року, причому за участю цілого батальйону американців. Цікаво, хто-небудь їх пікетуватиме?

Незважаючи на критику Москвою планів США щодо нарощування власної системи протиракетної оборони, тісна співпраця сторін розвивається і в сфері ПРО. У березні 2005 року на авіабазі США Колорадо-Спрінгс були проведені перші спільні навчання в цій сфері під умовною назвою «Стріла співпраці 05». У другій половині 2006 року аналогічні навчання будуть проведені на території Россі, а 2007 року - в одній з держав НАТО.

Крім того, в квітні 2005 року Росія офіційно приєдналася до Процесу планування і оцінки сил в рамках програми НАТО «Партнерство задля миру».

Надалі головні зусилля сторін планується зосередити на поглибленні взаємодії Росії і НАТО у сфері спільної протидії обопільним погрозам.

ЧФ РФ уже там?

Більше того, ЧФ РФ (той самий, який повинен бути нібито «вільним від НАТО») вже давно і успішно співробітничає з альянсом, причому не тільки в рамках спільних навчань, а й у реальних військово-морських операціях. При цьому як представники НАТО, так і стройові кораблі Північноатлантичного альянсу неодноразово відвідували головну військово-морську базу ЧФ в Севастополі. Там вони чудово уживалися з російськими військовими моряками, і не викликав ніяких протестів проросійських організацій Криму. У свою чергу кораблі Чорноморського флоту систематично з`являються в Середземному морі, де беруть активну участь у різних заходах НАТО.

Перш за все, це стосується вже згаданої вище військово-морської операції НАТО «Активні зусилля» в Середземному морі. Під час підготовки Росії до участі в цій операції, в червні 2005 року Севастополь відвідала група офіцерів НАТО - представників Командування морської компоненти Об`єднаних збройних сил Альянсу «Неаполь». Під час цього візиту були вирішені ряд питань організації взаємодії між штабами ЧФ РФ і командуванням «Неаполь», оснащення російських кораблів комунікаціями західного зразка, порядку обміну а також матеріально-технічного забезпечення і засобів російського флоту, що виділяються для участі в операції. Перебуваючи в Севастополі, делегація НАТО відвідала кораблі ЧФ, які планувалися до відправки в Середземне море.

У липні того ж року російська сторона прийняла в Севастополі чергову групу представників альянсу. Тоді ж загін бойових кораблів ЧФ РФ у складі ракетного крейсера «Москва» і сторожового корабля «Пытливый» зробив ознайомлювальний похід у Середземне море, де були проведені спільні навчання з бойовими кораблями ВМС Туреччини та Італії. А в лютому 2006 року був здійснений черговий вихід у Середземне море загону бойових кораблів ЧФ РФ у складі ракетного крейсера «Москва» і великого десантного корабля «Азов». При цьому на борту «Москви» були п`ятеро офіцерів НАТО, і ніхто не викинув їх за борт з вигуками: «Янкі, гоу хоум!»

9 лютого загін бойових російських кораблів відвідав місто Мессіна, де була проведена зустріч міністра оборони РФ з його колегою. Також Генеральний секретар НАТО разом з міністром оборони Італії побував на ракетному крейсері «Москва». Італійці без істерик сприйняли факт перебування на їхній землі міністра оборони Росії. При цьому, якщо ви помітили, натовці топтали палубу гордості російського флоту, і нічого їм за це не було. Вони були гостями і партнерами.

Завершальним етапом підготовки ЧФ РФ до операції «Активні зусилля» стали спільні російський-італійські навчання в квітні 2006-го. З травня цього року корабель «Пытливый» безпосередньо увійшов з склад учасників операції «Активні зусилля», діючи під оперативним управлінням НАТО. А нещодавно два кораблі ЧР РФ («Азов» і «Москва») взяли участь у турецькій військово-морській операції «Чорноморська гармонія», а Туреччина теж є членом НАТО.

Отже співпраця Російської Федерації з альянсом міцніє, як міцніє маразм антинатовських “слов`ян-патріотів” у Криму, підтримуваних Москвою. А де ви були раніші? Чому не виступали проти участі ЧФ РФ у спільних з альянсом навчаннях? Ясно, що нинішня істерика має замовлений характер. Але чому на неї ведуться багато солідних людей, зокрема колишні офіцери? Ось що мені незрозуміло.

А що до Росії, то, схоже, вона просто ревнує Україну до НАТО. Адже вона бажає співробітничати з Альянсом ще навіть серйозніше, ніж Україна. Ну то будь ласка. Але навіщо сусідові заважати? До чого всі ці офіційні занеспокоєння, заяви, виступи депутатів Держдуми в Криму та ін.?

Дмитро Загорулько, полковник у відставці, Сімферополь

УНІАН в Google News