Побачила Януковича на Першому телеканалі, і знову війнуло виборами 2004 року.
Тримався він напружено, відповідав на запитання невпопад, при цьому фальшиво усміхався. Хоча певні позитивні зміни в ньому таки відбулися. Відчувалося, що нинішня напівопозиційність зробила його більш компромісним і навіть толерантним у висловлюваннях, а ще – він добре говорив українською (на відміну від російської, яка в нього й не російська зовсім – а донецька).
Видно було, що лідер біло-блакитних ретельно готувався, бо використовував штампи та заготовки, які, однак, тільки заважали йому бути щирим, віддаляли його від пересічного глядача. Мабуть, тому, що були занадто абстрактні і, як мені здалося, не дуже йому підходили.
По-перше, Янукович намагався подати себе як миротворця, “благодєтєля”, який ось прийде до влади, і всі заживуть у мирі й злагоді.
По-друге, він усіляко натякав, що не вірить у жодні коаліції (хоча прямо про це не казав), поводився так, наче й не існує ніякої більшості, й процес переговорів триває. За словами Януковича, такі переговори з “Нашою Україною” ведуться цілодобово й не припинялися після підписання коаліційної угоди. Ще лідер опозиції “засвітив” групу товаришів із БЮТ, котрі також ведуть переговори з “Регіонами”, але прізвищ не назвав - мовляв, переговори конфіденційні.
По-третє, Янукович апелював до народу, до “майже половини виборців” (“інтереси моїх виборців не захищені” – щось таке). При цьому хвалив Ахметова – який той талановитий і мудрий і як він багато робить для працівників своїх підприємств. Щоправда, робив це якось недоречно, так, що навіть ведучий знітився, намагаючись зупинити гостя студії. Запитання про підготовку “Регіонів” до масових акцій протесту в Києві (за даними “Пори”, в Маріїнському парку буде розбито 60 наметів; теж мені – протести) залишилось, як, власне, й решта інших, без відповіді. Янукович сказав, що “регіонали” усе чинитимуть у межах закону, але протести своїх виборців вони підтримають.
Загалом не можу сказати, що Янукович справив на мене негативне враження. Але йому дуже бракувало яскравості, влучних формулювань і за великим рахунком – думки.
Оксана Охрімчук, м. Київ
