Уся Україна стала свідком змови Партії регіонів з Олександром Морозом. Точніше вузького кола “регіоналів”, оскільки переговори між синьо-голубими та осколком помаранчевих велися в умовах абсолютної конфіденційності. У пресу просочувалися здогади про можливий фінт з боку Мороза, але у це мало хто вірив або не хотів вірити (як Юлія Тимошенко).
Політики добре знають про нездорові амбіції Олександра Олександровича, але що це може обернутися грандіозною зрадою партнерів по коаліції, - стало несподіванкою для багатьох. Мороз кинув партнерів, аби зайняти посаду Голови Верховної Ради й привести до влади Партію регіонів. А заодно не дати можливості Юлії Тимошенко обійняти омріяну посаду прем’єр-міністра, щодо якої вона має такі самі нездорові амбіції.
Політолог Кость Бондаренко по телебаченню сказав, що це не був задум якогось одного Медведчука, це був, так би мовити, “колективний Медведчук”, у якому були задіяні частина соціалістів, частина “регіоналів” і частина “номенклатурних нашоукраїнців”, котрі від початку прагнули блокування з Партією регіонів.
Політична історія України знає чимало випадків зради (це потребує окремого журналістського розслідування), але за своєю масштабністю нинішній “кидок” Мороза перевершив навіть вчинок Євгена Марчука 1999 року, коли той (разом, до речі, з Морозом) розколов “канівську четвірку” – групу опозиційних до Президента Кучми кандидатів на виборах.
Ілона Вишинська, м. Київ
