Політичні аутсайдери об’єдналися проти НАТО

До громадської ради антинатовського руху увійшли відставники в політиці - Леонід Кравчук, Віктор Мусіяка, Анатолій Толстоухов, Георгій Крючков, Інна Богословська, Олександр Ржавський... Дивно, що обійшлося без Вітренко...

Створенням громадського руху “За позаблокову, нейтральну Україну” розпочалася чергова антипропаганда вступу України до НАТО. Про цей рух оголосили понад 20 політпартій та громадських організацій, що зібралися за круглим столом для обговорення “архіактуального” питання “Нейтральний статус України: проблеми і міфи”.

Цікаво, що до громадської ради руху увійшли відставники в політиці, наприклад соціал-демократ Леонід Кравчук, голова партії “Вперед, Україно!” Віктор Мусіяка, екс-урядовець Анатолій Толстоухов та його екс-колега по уряду Олександр Чалий, депутат-комуніст у відставці Георгій Крючков. Разом з ними – вічний претендент на велику політику, голова партії “Віче” Інна Богословська і перманентний кандидат (на посади - від мера до Президента) бізнесмен Олександр Ржавський. Дивно лише, що серед них немає ПСПУ, голова якої Наталія Вітренко, судячи з усього, вирішила вести самостійну війну з “агресорами”.

Виявляється, антинатовський курс не передбачає відмови від курсу України до ЄС. “Ні на заході, ні на сході немає заперечень з цього приводу,” – каже Георгій Крючков. А бажання України потрапити в ряди альянсу, на його думку, призвело до того, що “відносини України з Росією опинилися нижче плінтуса”.

А якщо Росія аналогічно реагуватиме на спробу України приєднатися до ЄС, нам теж від цього курсу відмовитися? Крючков фактично визнав, що Росія тисне на Україну як потенційного члена НАТО. Але ні він, ні хтось інший із його соратників по “руху” не сказав, яке вона має на це право.

Далі комуніст апелював до соціологічних досліджень, що нібито показують: з 2001 по 2005 роки кількість прихильників вступу України до альянсу зменшилася на 5% і становить сьогодні в середньому по Україні до 30% (опитування на сайті УНІАН дають дещо іншу картину).

“Чим більше пропаганди ведеться, тим менше українців хочуть у НАТО,” – підсумовує Крючков.

Якщо товариш із КПУ має на увазі вітренківські виступи в Криму, тоді погоджуся. Адже про яку пропаганду вступу до НАТО може йтися, якщо інформаційна політика з боку держави в цьому полі відсутня взагалі? Ледве не через день виникають антинатовські союзи й проводяться мітинги, організовані переважно проросійськими силами. Здебільшого, до речі, тими, що не знайшли собі достатньо голосів, аби потрапити у владу.

“Зрозумійте, ми не проти НАТО! НАТО – добра організація, але яке відношення вона має до України?” - каже союзник Крючкова по руху Олександр Ржавський, якого не було чути з позаминулих парламентських виборів.

Згадали “рухівці” про те, що лише два передвиборчих блоки на останніх виборах у своїй програмі ставили завдання вступу до альянсу – “Блок Костенка-Плюща” та “Пора-ПРП”. “І, згадайте, жоден з них не прийшов до влади, що чудово демонструє настрої українців”.

“А що, антинатовську пропаганду ви розглядаєте як хороший спосіб перемогти на наступних виборах?” – поцікавився хтось із колег.

Наскільки пам’ятаю, відверто антинатовські пріоритети на останніх виборах демонстрували лише дві сили: “вітренківці” та есдеки (Медведчук, Кравчук, Суркіс). Есдепеуошні біг-борди з величезним написом “НАТО – ні!” були розтикані по всьому Києву (і, напевне, не тільки). І що це їм дало?

Тож, як бачимо, тема НАТО – аж ніяк не слугує орієнтиром для виборця. “Пора–ПРП” – “за”, СДПУ(о) – “проти”, а результат у обох політичних сил один. Напевне, політичним силам, щоб потрапити у велику політику, краще пошукати ближчі та актуальніші для українців теми.

Дмитро Стаховський

УНІАН в Google News