Чим Волков заразив молоду дружину (домашній фоторепортаж)
Більярдна може вмістити гостей не менше, ніж столичний клуб. Стіл для покеру, камін, домашній кінотеатр... Інша кімната ще більше вразила: сайгаки, антилопи, вовки, буйволи, жирафи і легендарний носоріг... УНІАН в гостях у Олександра Волкова
Весь приватний сектор у столичному районі Осокорки здається блідим у порівнянні з “фазендою” Олександра Волкова, яка знаходиться в цьому районі, майже на краю міста.
Коли потрапляєш на територію у кілька гектарів, складається враження, що ти принаймні за кількасот кілометрів від Києва. Тут тихо і затишно, не видно жодних ознак, що це столиця. Жодних урбаністичних пейзажів, жодного стороннього шуму.
Нова бруківка з алеєю молодих дерев веде до будинку, який ззовні виглядає досить скромно. Одноповерхове, хоча й досить просторе, помешкання майже зливається з навколишнім пейзажем.
Перед фасадом – викопане озерце, де Олександр Михайлович з друзями вудить рибу або ж відпочиває тут же, у скверику, де стоять скульптури давньоримських та грецьких богинь.
Вдалині видніється невеличка церква. Хоч вона побудована Волковим на його території, до неї приходять місцеві, й навіть проводять обряди, зокрема – й вінчання.
Колись, каже господар обійстя, на цих гектарах було сміттєзвалище.
Ізсередини будинок вражає розмірами та змістом. Спершу журналісти УНІАН оглянули більярдну кімнату, в якій водночас може відпочивати гостей не менше, ніж у модному столичному більярдному клубі.
Тут же – стіл для покеру, камін, домашній кінотеатр. Інтер’єр витриманий у зелених кольорах, під нього вибраний і величезний м’який гарнітур з кількох шкіряних крісел та диванів.
На стінах – цілий фотоальбом, де Олександр Михайлович зафіксований не лише у стінах ВР, але й під час зустрічей з Березовським, Клінтоном, Єльциним, Папою Римський Іоанном Павлом ІІ та іншими сильними світу цього. На столі під час інтерв`ю біля Волкова – телефон Vertu (такий самий, що фігурував у скандалі з Андрієм Ющенком), на тумбі – три томи книжки Бориса Березовського “Мистецтво неможливого”.
Інша кімната – не меншої площі – ще більше вразила. Витримана в іншому стилі, її можна було б назвати “трофейною” або “мисливською” кімнатою. Вона об`єднує бар та невеличку затишну їдальню. Та головне, що тут зберігаються усі мисливські трофеї господаря. До слова сказати, стін для цього явно не вистачає – вони буквально зверху донизу обвішані головами, рогами та копитами підстрелених тварин.
З усього видно, що мисливець Волков найбільше полюбляє полювати в Африці – тут можна побачити усіх – козлів і антилоп різних мастей, сайгаків і жирафів, вовків і буйволів та легендарного носорога, якого він підстрелив кілька років тому. Під кожним з трофеїв – фото переможця з місця події.
На підлозі (а точніше на дорогих килимах) – шкіри зебри та лева, які загинули у нерівному двобої з колишнім директором українського парламенту. В кутках кімнати – численні подарунки на кшталт дерев’яного (хоча спершу здалося, що терракотового) китайського воїна метрового зросту і самурайського меча.
Поруч – невеличкий, але досить стильний і солідний кабінет, де стоїть ще один давній подарунок – бронзова фігурка тигра, що тримає лапу над будівлею ВР.
Цей подарунок Волков отримав ще будучи одіозною фігурою в Раді, але від кого саме, господар не сказав.
Біля кабінету – спальня та ще парочка невеликих кімнат.
Далі по довгому затемненому коридору (цими коридорами неважко заблукати) – кімната для зброї. Стелажі на дві стіни заповнені мисливськими рушницями, й судячи з їхнього вигляду, зовсім не дешевими. Олександр Михайлович показав рушницю, з якої він застрелив носорога і патрон великого калібру, аналогічний тому, що потрапив звірю у серце.
Мисливець похвалився, що йому вдалося завалити його з першого пострілу. Але, каже, частенько полює і в Україні, теж на великого звіра. Хвалиться і тим, що його молода дружина також захопилася цим заняттям.
Текст і фото Дмитра Стаховського
Інтерв`ю з Олександром Волковим читайте тут