Екс-міністр культури та туризму Ігор ЛІХОВИЙ в інтерв’ю УНІАН розповів про свої сутички з представниками владних структур за часів керування Шевченківським Національним заповідником у 1989-2005 роках.
Доходило до того, що з ЛІХОВИМ навіть відмовлялися підписувати контракт. Як стверджує він сам, "оскільки жодного серйозного недоліку не підшукали, то скористалися приводом”.
“У травні 2003 року приїхала група депутатів з “Нашої України”, поклала вінок на могилу Шевченка зі стрічкою, де написано “Великому Кобзареві від Блоку Віктора Ющенка”. – згадав ЛІХОВИЙ. - Згодом прибув тодішній прем’єр-міністр Янукович, і заступник губернатора попросив мене забрати той вінок, бо “Вікторові Федоровичу неприємно це бачити”. Я відповів, що оскільки я його не клав туди, то не й забиратиму. Шевченкова могила велика, і тут є місце для вінків усіх політичних сил, які шанують батька нації. Знову ж таки приїхав посланець, який сказав, що йому наказали прибрати той вінок. Я відповів: ви його туди не клали, то й не будете забирати.
Це навіть не через мою прихильність до “Нашої України”… Мене обурив сам факт, що мені Українською державою призначеному хранителеві національної святині наказують забрати вінок. Така непоступливість керівника на території, яку тоді повністю контролювала одна з провладних партій, стало предметом розмови на нараді в Міністерстві культури, що тоді відповідало формулі “Аннушка вже розлила олію...”
Ще одним каменем спотикання у складних стосунках ЛІХОВОГО з представниками владних кіл стали бакаївські свині. Спроби зведення незаконних будівель у канівських угіддях стали проблемою відразу ж як Конча-Заспа, Пуща-Водиця, і Козин були поділені.
“У 1990 році заповідник з підтримки українських та зарубіжних громадян зупинив будівництво величезного комплексу заводів Міненерго та Мінгазпрому Союзу РСР. Я тоді через Бориса Олійника дійшов до Раїси Горбачової та Дмитра Лихачова”.
Друга хвиля незаконного будівництва в Каневі почалася в 2000 році. “Тоді це вже був Інтерсплав з Донбасу. Вони хотіли перенести зі Свердловська завод із виробництва вторинного алюмінію. Але на моє щастя, прем’єр-міністром став Віктор Ющенко. А міністром екології тоді був Іван Заєць. Ющенко провів на Тарасовій горі виїзне засідання Кабінету міністрів, і питання також було зняте. Сподіваюсь, назавжди”.
Але найкумедніша історія трапилася за участі екс-керівника ДУСі Бакая. Він знайшов форму легальної оренди заповідних земель, розповів ЛІХОВИЙ, “але це все виглядало смішно навіть в очах канівських селян. Огородив ліс, поставив двадцять п’ять кілометрів сітки-рабиці, охорону, побудував вертолітний майданчик, купив диких свиней та оленів. Та оскільки дикі свині живуть за законами природи і не посвячені в бізнес-плани Бакая, то вони повиздихали від чумки, інші пішли по людських городах. Згодом розповідали, виникла ідея створити ферму для гадюк, які порозповзалися, люди сапками по городах рубали яскраві, небаченого кольору плазунів. Коли гроші даються задарма, то вони й течуть між пальців. Шкода, що для таких дослідів використовують національні пам’ятки та сакральні святині”.
Повний текст інтерв’ю читайте тут
