У Музеї Берлінського муру 16-го січня з’явиться новий експонат – список загиблих у таборах НКВС, що існували в окупованій Німеччині у повоєнні роки. Серед 43 тисяч прізвищ - не тільки колишні нацисти і противники нового режиму, а й вихідці з СРСР: прибалти, білоруси, українці.
Як передає “Німецька хвиля”, там поруч з історичними фотографіями Берліна, уламками Муру та численними приладами, що їх використовували втікачі з соціалістичної НДР на Захід, з’являться п’ять книжок, в яких зібрано десятки тисяч прізвищ. Це люди, які після війни загинули в так званих „спецтаборах” НКВС у радянській окупаційній зоні й про долю яких десятки років нічого не було відомо.
Загалом існувало 10 спецтаборів, деякі з них розташовувалися в колишніх німецьких концтаборах „Бухенвальд” і „Заксенхаузен”.
Після краху „третього рейху” союзники використовували ці та інші концтабори, щоб утримувати в них колишніх нацистів. Але, як розповідає експерт Пошукової служби Німецького Червоного Хреста Гайнріх РЕБЕРГ, у спецтаборах НКВС разом з активістами гітлерівського режиму сиділи противники окупаційної влади.
“Людей арештовували за підготовленими списками, в першу чергу всіх функціонерів Націонал-соціалістичної робочої партії Німеччини, від бургомістрів до рядових, членів „гітлерюґенду”, СА, а потім усіх, кого підозрювали в незгоді з новим режимом – журналістів, лікарів і селян, які були проти примусової колективізації сільського господарства”, - зазначає експерт
За словами завідувачки Музею Берлінського муру Александри ГІЛЬДЕБРАНДТ, серед в’язнів було і чимало несправедливо затриманих. По дорозі до спецтаборів деякі підозрювані тікали. Замість них на вулицях ловили перших ліпших. Часто до таборів потрапляли через доноси.
Більшість ув’язнених у таборах НКВС були німцями, решта - представники інших національностей: росіяни, українці, білоруси, поляки, угорці, австрійці, литовці, естонці. За даними експертів, йдеться частково про цивільних, які працювали в Берліні перекладачами, люди, які працювали в нацистських концтаборах на території „третього рейху” і частково – примусові робітники, остарбайтери.
За оцінками німецьких істориків, за роки існування спецтаборів НКВС (1945-1950) там утримувалися від 140 тисяч до 180 тисяч осіб. Кожен четвертий не вижив: був страчений або загинув від хвороб та голоду.
Майже 40 років про долю цих людей не було нічого відомо. Радянська влада не повідомляла родичів про арешт та місце перебування затриманих. Лише на початку 1990-х СРСР відкрив доступ до архівів НКВС у Москві. Тоді експерти Пошукової служби Німецького Червоного Хреста змогли скласти списки загиблих у спецтаборах.
Тепер Німецький Червоний Хрест допомагає родичам дізнатися про долю загиблих. Поки що знайдено близьких лише половини людей зі списку, один примірник якого буде виставлено в Музеї Берлінського муру.
Тим же, хто ще шукає загиблих у повоєнні роки в спецтаборах НКВС, радять звертатися до Міжнародної пошукової служби за адресою:
Internationaler Suchdienst
Große Allee 5 - 9
34444 Bad Arolsen
Deutschland
