Дочку Лілі Подкопаєвої хреститимуть у вбранні від Гуччі
«Ви, напевно, подумали, що вагітність - подарунок Небес за те, що узяли Вадима?» - запитала я якось Лілю. «Обидві мої дитини мені дані Богом», - відповіла Ліля. Лілія і Тимофій дали інтерв`ю УНІАН
Олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва може вважатися найзнаменитішою мамою минулого року. Спочатку Україну обійшли біг-борди, де Ліля тримає на руках усиновленого малюка – Вадима. (Ні їй, ні її чоловікові Тимофію Нагорному не потрібен був особистий піар, єдиною метою цієї фотосесії і піар-акції спортивної зоряної пари було створення в Україні традиції і інституту усиновлення).
«Дитина просто береться з дитбудинку, і робиться щасливою», - таким було життєве кредо цієї сім`ї. Лілія не робила таємниці з відомої історії трирічної давнини: «Мене серйозно побили, мені зробили декілька операцій і лікарі практично не залишили мені надії мати дітей». Але вже готуючи документи на усиновлення, Лілія дізналася, що вагітна. «Ви, напевно, подумали, що вагітність - подарунок Небес за те, що узяли Вадима?» - запитала я якось в інтерв`ю. «Обидві мої дитини мені дані Богом», - відповіла Ліля.
У середині листопада Лілія народила дочку, яку назвала Кароліною. Своє перше після пологів інтерв`ю Лілія і Тимофій дали УНІАН.
Лілю, Тимофію, запитання до обох, як ви вписалися в роль двократних батьків? Два малюки в будинку, прибулі туди буквально один за другим. Вам, напевно, важкувато?
Ліля: До дванадцяти годин ранку ми самі з дітьми. Потім виїжджаємо у своїх справах. І спасибі моїй мамі, вона підставляє плече, займається малюками.
Тимофій: Так, бабусі - спасибі, вона мріяла поняньчити внучку, а зараз няньчить двох. Недавно кажу їй: добре б третього.А бабуся у відповідь: ой, давайте почекаємо. Вночі прокидаємося по черзі. У нас – зміна караулу.
На кого схоже малятко?
Ліля: Татова дочка. Коли тато підходить, вона замовкає і перестає вередувати. Починає посміхатися, агукати. Ми назвали її Кароліною в честь Ані Лорак, але поки маленька, називаємо Ліною. Зовні у неї все від Тимофія: губи, овал обличчя, вії пухнасті і догори закручені.
Тимофій: Ну, адже я її любив ще, коли вона не народилася. Вона знала, як ми її чекали.
Ліля: Але ж і я любила. Хочу запевнити і випередити запитання: Вадік аніскільки не обділений. Ми думали, що, коли прийдемо з пологового будинку, то вся увага перемкнеться на Ліну. Але – ні, Вадік вже ходить, робить рукою поцілунок, він відчуває себе королем в будинку. З ним дуже цікаво. Вадік все повторює, головне слово у нього – «тато».
Тимофій: Тато його перший знайшов, полюбив, потім в нього закохалася мама. Ми прийшли після пологового будинку, бабуся випила шампанського, розплакалася, говорить: «Ви не ображайтеся: але мені Вадік якось ближче». Ми залюблені в сина. Він тонко відчуває, коли ти хочеш спілкуватися, а коли ти втомився.
Розкажіть, як проходили пологи? Ліля
Тимофій: Я приїхав в пологовий будинок її підтримати, а підтримувати довелося мене. Мені сказали: за годину ти будеш татом. Операція почалася на годину пізніше, я не знав, і простояв весь білий, пройшли дві години, а ще нічого невідомо. Але потім почув, як Кароліна плаче. Показують її мені. Її одягнули в жовтий костюмчик, куплений мною напередодні, – така кукурузка. Я говорю: донечко, не плач, а то я помру від страху. Вона раптом – замовкла. Медсестри здивувалися. Кажуть: потримайте доньку, а я не знаю, як за неї узятися.
Ліля: У перший же день з Харкова прилетіла Ані Лорак, хотіла мене відвідати. Принесли Ліну, вона на китаянку була схожа, підпухла, вії склеєні. Перші дні важкувато було – шов болів, але сумувати було ніколи: доступ до тіла продовжувався постійно. Мені стільки квітів приносили, це була навіть не галерея, а цілий Ботанічний сад. Такі букетища. А ще подарунки довкола, коробки і стрічки-стрічки. Так приємно потім було відкривати ці коробки. Там були красиві рамки, одяг для малятка.
А хто дарував квіти? Можна оповістити весь список? Ліля:
Наші друзі виявили неймовірну турботу. Наш друг, старший товариш і наставник Олександр Шніпко дізнався, що мені можна їсти банани і печені яблука. Приніс кілограмів десять бананів. Я говорю: Олександр Сергійович, я ж не мавпа. Потім він дізнався, що дітям потрібні памперси, тож замовив мікроавтобус з памперсами.
Насправді, усвідомлення того, що діти – це щоденна копітка робота, приходить пізніше. Діти - неймовірне щастя, вони дарують дуже багато радості, при цьому вони здатні «вибити» тебе з колії на цілий день. Іноді можна збожеволіти, коли вони водночас починають плакати, і вони не можуть сказати, чому плачуть.
А у Вадіка і Ліни вже складаються якісь стосунки? Тимофій
Коляску навіть в свій рік і місяць гойдав.
Хто буде хресними батьками Кароліни? Ліля:
До нас стільки посилок йде: з Канади, з Америки. І є речі, які навіть поносити не встигнемо.
Тимофій: У нас дуже багато друзів, які намагаються вивести країну з демографічної кризи, і ми їм передаровуватимемо. Частину іграшок ми віддаємо в дитячий будинок. Там забагато не буває. Ми, як і раніше , опікуємося Донецьким обласним будинком дитини. Його, до речі, вже полюбило дуже багато людей. Туди недавно приїжджав ветеран війни 96-річний дідусь з Харкова. Він після війни сам працював директором дитячого будинку, привіз п`ять тисяч гривень, які збирав з пенсії, половину суми він віддав на памперси і солодощі, а половину – роздав персоналу: каже, що знає, як важко там працювати, і як небагато одержують вихователі.
До речі, сьогодні я побував в міністерстві сім`ї, і мені назвали дивовижні цифри. У 2005 році українськими сім`ями було усиновлено близько чотирьохсот дітей, цього року їх усиновили більше трьох тисяч, і основний потік заявок на усиновлення пішов після 13 липня, після публічного оголошення рішення суду про наше право усиновити Вадима. Тільки тридцять наших друзів звернулося до нас, сказавши, що усиновлятимуть. І дуже важливо, що цей рік в Україні буде оголошений роком національного усиновлення. Американці усиновлюють 25 тисяч дітей зі всього світу.
Ліля: Люди, які спочатку питали: що повинно відбутися, щоб зважитися на усиновлення, тепер просто хочуть узяти малюка.
Добродійністю стало займатися модно. І дуже важливо, щоб мода стала традицією, частиною національного характеру. Слов`янська широта душі чомусь не працює, коли йдеться про усиновлення. Ми бачили передачу про те, що в Чечні є дитячий будинок, звідки чеченські сім`ї усиновляють російських дітей, етнічних росіян.
У вас в будинку дві дитячі кімнати? Діти живуть окремо, - сміється Тимофій, - у Вадима кімната в блакитних тонах, ми для оформлення його дитячої брали дизайнера, там стеля як зоряне небо і іграшки, що світяться, – над ліжечком.
Ліля: А Ліна спить в кімнатці в кремово-жовтих тонах, колиска в стрічечках. Ми без фанатизму готувалися до приходу дочки, подруги попередили, що все подарують. Так і вийшло. А найнеобхідніше я купила, коли їхала в пологовий будинок.
Ви читаєте якісь книжки про виховання дітей? Кажуть, що конфлікти, які стосуються виховання дітей, в сім`ї найгостріші? Тимофій:
Звичайно, ми читаємо журнали про виховання дітей і книги.
Ліля: Остання книга, яку я прочитала, називалася «Здоров`я дитини і здоровий глузд батьків». Вона допомагає мені знайти золоту середину у всьому, що стосується малюків.
Маша Міщенко
Фото з сімейного альбому Лілії Подкопаєвої і Тимофія Нагорного