Киян чекає нове ущільнення

Компанія «Интеко», засновницею якої є дружина московського мера Олена Батуріна,  уже отримала дозвіл на реалізацію масштабного проекту в Києві на р.Десенці (Троєщина)...

Над Києвом може пронестися ураган сильніший за сумнозвісного «Кирила». Щоправда, матиме він антропогенне походження, і буде викликаний  черговим нападом будівельної лихоманки. Нова хвиля активності забудовників може виникнути в ході  реалізації Закону  України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», тобто про знесення кварталів панельних п’ятиповерхівок, що неминуче зачепить долі десятків тисяч людей, яким випало таке щастя -  жити у «хрущовках».  Не виключено, що для захисту прав власників таких квартир, буде  створено громадський комітет.

В Києві налічується приблизно 2 тисячі будинків першої серії масової забудови кінця 50-х – початку 60-х років. Відносна дешевизна квартир у цих будинках змушує миритися з тісними квадратними метрами і «хрущовки» пережили  останнім часом своєрідний ренесанс - зусиллями тих, хто вже може дозволити собі купити машину і зробити пристойний ремонт житла, але не може «потягти» квартиру у сучасній новобудові.

Проте з точки зору сучасного містобудування ця земля використовується неефективно, такі будинки – з гнилими інженерними мережами, без ліфтів, підвалів, горищ - застаріли фізично і морально.

За словами  прес-секретаря Київміськбуду Зої Федорчук, компанія готова взяти участь у тендері на реконструкцію кварталів старої забудови у київських  районах Нивки, Сирець (вулиці Гречка та Берлінського).

Вона зазначила, що мова йде саме про знесення «хрущовок» і побудови на їх місці сучасних висотних будинків, оскільки «продовження життя» старих будинків шляхом їхньої реконструкції є недоцільним  з технічної точки зору. «Це буде просто відтягуванням проблеми  ще років на 20-30, натомість уже зараз є можливість і необхідність більш ефективного використання земельних ділянок у  Києві»,  - сказала вона.

 Відповідно  постає питання: якою мірою будуть забезпечені інтереси інвесторів, з одного боку, і  власників такого житла, з іншого?

Після підписання згаданого Закону Президент В.Ющенко звернувся з листом до Верховної Ради та Уряду з пропозицією «продовжити роботу над удосконаленням законодавчо визначеного механізму реконструкції застарілого житлового фонду».

Для простої людини це має означати, що в Законі не все так чітко і зрозуміло і відчутна зміна життєвого устрою при переселенні може мати як позитивні, так і негативні наслідки.

Президент у цьому  листі передовсім звертає увагу на необхідність «невідкладно вирішити питання законодавчого закріплення об`єктивних критеріїв віднесення житла до застарілого житлового фонду, які б дозволяли чітко визначити сферу застосування запроваджуваних Законом механізмів реконструкції, а також критеріїв наявності суспільної потреби, оскільки за відсутності таких критеріїв органам місцевого самоврядування фактично надається можливість прийняття відповідного рішення на власний розсуд, що ставитиме власників та й наймачів житла у цілковиту залежність від цих органів, може призвести до зловживань із боку відповідних посадових осіб, особливо в ситуації, коли йдеться про центральні райони великих міст, звідки корінні мешканці, в тому числі люди похилого віку, безконтрольно виселятимуться на околиці міст, а побудоване в результаті реконструкції в центральних районах міст елітне житло продаватиметься тим, хто буде в змозі заплатити за нього».

На думку юристів, Закон про реконструкцію старих кварталів може вступити у суперечність з конституційним правом громадян на приватну власність, може призвести навіть до неможливості на житлоплощі, яка підпадає під знесення,  зареєструвати батькам новонароджену дитину.   

За словами одного з авторів згаданого Закону народного депутата Олексія Кучеренка, у Києві  уже пропонуються до розгляду  6 інвестиційних планів вартістю приблизно  100 мільйонів доларів.

Він вважає, що в Законі передбачено  достатньо бар’єрів захисту інтересів громадян. «Я впевнений, що ніхто не буде зацікавлений в тому, щоб когось ламати «через коліно» і реалізовувати конкретні пілотні проекти, не враховуючи інтереси громади і громадян.

Основний принциповий момент, з приводу якого виникають побоювання, це те, що відселення власників квартир може бути примусовим. Але ж мова йде про те, що потрібно досягти домовленості з мешканцями. Якщо ми захищаємо інтереси 90 відсотків мешканців, які хочуть використати можливість змінити свої житлові умови, переселитися у сучасні квартири з іншим рівнем комфорту, то нам треба мати додаткові важелі впливу на ті 5-10 відсотків, які нічого не хочуть в цьому житті.

Є ще один принциповий момент у Законі, який полягає в тому, що неможлива ситуація, коли людина може виїхати з однієї квартири і не в’їхати у нову. Тільки після оформлення документів на нове житло вона буде здавати інвестору-забудовнику своє старе житло. Я вважаю, що в цьому плані інтереси власників захищені.

Інший випадок, якщо людина, наприклад, не може скласти ціни своєму ремонтові, і доводитиме, що він «золотий». Переконаний, що в цьому процесі першу скрипку повинен грати не інвестор, а саме місцева влада, яка має проводити роз’яснювальну роботу і давати гарантії, потрібна спільна робота громадськості.

Все це в сукупності повинно мінімізувати випадки, коли окрема людина може шантажувати інвесторів, виставляючи непомірні вимоги при переселенні, адже насправді вона шантажує не інвесторів, а своїх сусідів, які через це не можуть отримати нове житло. Тобто треба виключати ситуацію, коли одиниці намагатимуться наживатися за рахунок решти», - каже О.Кучеренко.

Гроші йдуть туди, де вигідно. Зрозуміло, що великі інвестиції вкладатимуться зовсім не  для того, щоб «облагодетельствовать» мешканців старих будинків. І не для того, щоб поліпшити архітектурне обличчя Києва, спотворене совковою забудовою. Потрібна земля, дорога столична земля, на якій можна за 2-3 роки звести елітне житло і вигідно перепродати. За Києвом для таких інвесторів землі немає, не та дохідність.

У цьому зв’язку привертає увагу інформація про те, що до проектів будівництва у Києві виявляє особливий інтерес московський будівельний бізнес. Йому вже тісно в межах російської столиці, Підмосков`я і навіть Санкт-Петербурга, де за його участю здійснюється реконструкція старих кварталів.

Так, за повідомленням Інтернет-видання «РБК-daily» компанія «Интеко», засновницею якої є дружина московського мера Олена Батуріна,  уже отримала дозвіл на реалізацію масштабного проекту в Києві на р.Десенці (Троєщина). На ділянці 90 га буде зведено приблизно 500 тисяч кв.м. житла, об`єктів торгівлі тощо. Загальна вартість проекту сягає 400 млн. доларів.  У цьому контексті згадується і спеціально створена  для ведення будівництва в Україні  Московська інвестиційно-будівельна компанія  (МИСК).

Наскільки великими будуть апетити московського будбізнесу і чи сягнуть вони старих кварталів Києва, Донецька, Дніпропетровська -  наразі сказати важко.

Зрозуміло лише, що в епопеї з «хрущовками» нового випробування  зазнає механізм взаємодії влади і громадян, а його і без того навряд чи можна назвати досконалим (взяти хоча б фактичне двовладдя на місцевому рівні державних адміністрацій і рад як представницьких органів або ж війну суддівських рішень).  

Але міська влада затим і обрана, щоб відстояти інтереси міської громади. Люди хочуть не просто мати просторі, комфортні квартири, але жити зручно. Сучасне місто – це зовсім не обов`язково штовханина у метро й  автомобільна навала на вулицях і тротуарах. 

Тож чи спроможеться міська влада Києва ставити певні жорсткі умови інвесторам, аби нове будівництво  не затягнуло ще більше проблемні вузли інфраструктури столиці? Іншими словами - чи буде передбачено тендерними умовами участь забудовників у спорудженні не просто житла, але й нових транспортних розв`язок, мостових переходів, у прокладанні нових ліній метро, автомобільних доріг, інженерних комунікацій?  Чи,  навпаки, у кожної Батуриної буде свій шлях до чернігівського Батурина з відступними на користь «збереження історичних пам»яток»? 

А якщо згадати життєйську мудрість  про спасіння потопаючих, то можливо й на часі створення якогось громадського об`єднання жителів «хрущовок» для захисту своїх інтересів. Як кажуть, наздожену чи ні, а зігрітися можна. Принаймні, деякий політичний капітал на цьому можна заробити. З огляду на  нові вибори до міської ради.

Олег Олійник

УНІАН в Google News