"Увімкнути" СОТ, або Коли Україна почне захищати своїх?..
"Увімкнути" СОТ, або Коли Україна почне захищати своїх?..

"Увімкнути" СОТ, або Коли Україна почне захищати своїх?..

11:30, 18.11.2011
9 хв.

Україна понад три роки є членом Світової організації торгівлі. Однак і досі чомусь практично не використовує для захисту національного товаровиробника отримані в рамках цієї структури  важелі.

Україна понад три роки є членом Світової організації торгівлі. Однак і досі  чомусь практично не використовує для захисту національного товаровиробника отримані в рамках цієї структури  важелі. Причому створюється враження, що виною тому не правила СОТ, а  небажання держчиновників зайнятися впритул цим питанням.  А ситуація загострюється і якщо влада цього ще не відчуває, то тривожні "сигнали" від виробників не можуть не турбувати ...

СОТ, ЄС, Росія...

Влада вирішує питання до якого б з міжнародних економічних угруповань приєднати країну, а вітчизняний бізнес вже насторожено вираховує - який вектор інтеграції і по чому може вдарити найболючіше. І розмірковує - чому  негативи від від будь-яких приєднань відчуваються чи не одразу, а от позитивів треба, як то кажуть, "три роки чекати". Та й через три роки ніхто не дає гарантії, що "плюси" будуть відчутні. Красномовною є ситуація із наслідками вступу України до СОТ - три роки тому його святкували як перемогу, а сьогодні замислюємось - чи не своїх виробників ми перемогли?!

Відео дня

Адже ще 16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі і цим членством, безперечно, треба користуватися. В інтересах національної економіки...

Перед цією історичною подією громадськість активно обговорювала, чи буде вигідним для України приєднання до організації, на членів якої припадає 97% світового товарообігу. Через три роки можна почути думки, що вступ до СОТ був стратегічною помилкою. Але глибинний аналіз питання свідчить, що проблема полягає не стільки в умовах приєднання, скільки в бездіяльності українських чиновників, які не бажають захищати національного виробника, застосовуючи передбачені для цього механізми СОТ. А без дієвих заходів захисту та підтримки внутрішнього виробника він може бути просто знищений імпортерами.Причому це стосується як сировинних виробництв (скажімо, ферросплавів), так і вироблення вітчизняної побутової техніки, зокрема, холодильної.

Спроби сказати, що протекціоністські заходи щодо національного виробника протирічать принципам СОТ - ніщо інше, як намагання приховати власну бездіяльність. У кращому випадку.

Зараз на часі питання нових приєднань, вже більш локальних...  «Все вирішиться 11.11.11», - заявив нещодавно прем”єр-міністр Микола Азаров. У цей день у Брюсселі відбувався завершальний етап переговорного процесу з Європейським Союзом щодо угод про асоціацію та зону вільної торгівлі. «Україна пішла на всі розумні компроміси. Не можу сказати, що цей договір нас влаштовує. Ми бачимо і плюси, і мінуси. Ми вважаємо, що плюси більш значні, тому ухвалили рішення, що в історичній перспективі цей договір про зону вільної торгівлі зіграє велику позитивну роль в розвитку нашої економіки і європейської інтеграції», - заявив прем`єр-міністр.

Паралельно з цим, практично на кожній зустрічі українського керівництва з російським порушується питання про участь України в торгівельній ініціативі Кремля – Митному Союзі та Єдиному економічному просторі.

Безпорадність влади у використанні механізмів СОТ фактично нівелюють всі дискусії про доцільність  приєднання України до нових економічних об’єднань.

Агресія імпортерів

В травні минулого року провідний український виробник побутової техніки - група компаній «НОРД» ініціювала спеціальне розслідування щодо масового імпорту холодильного і морозильного обладнання в Україну. На момент відкриття розслідування імпортні поставки зросли за рік на 129%, при цьому митна вартість впала на 8,5%, а ціна реалізації - збільшилася на 6,2%. Це викликало підозри у заниженні митної вартості, що мало негативний вплив і на держбюджет, і на внутрішнього виробника аналогічного обладнання. Проте, як і заведено в Україні, розумні доводи були знехтувані і після року розгляду справи розслідування закрили - «національні інтереси не потребують застосування будь-яких спеціальних заходів».

Цього року ситуація повторилася ледь не буквально, хоча й в іншій галузі. Про необхідність захиститись за допомогою СОТ  активно заговорили виробники ферросплавів. За 8 місяців 2011 року, в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року, імпорт феросплавів в Україну зріс на 120%. Якщо рік тому імпортовані феросплави складали 25% обсягу внутрішнього ринку, то зараз – 52%. Жодних економічних обґрунтувань такого різкого зростання імпорту не існує, адже українські виробники спроможні забезпечити споживачів якісними і конкурентними за цінами феросплавами. Проте через незрозумілу позицію окремих українських чиновників їм доводиться працювати в значно складніших умовах, ніж “іноземцям”. Наприклад, електроенергію українським феросплавним підприємствам доводиться купувати за вдвічі-втричі вищою ціною, ніж основним закордонним конкурентам, а витрати на цей ресурс становлять  близько 45% собівартості феросплавної продукції.

Щоб уникнути краху, виробники звернулися з відкритими листом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, в якому описали негативний вплив зростання імпорту феросплавів на вітчизняних виробників та й на економіку країни в цілому. «Результатом збереження тенденції до зростання імпорту феросплавів стане скорочення надходжень в державний та місцевий бюджети, Пенсійний фонд, загострення соціального становища в кількох регіонах. Потурання зростанню імпорту веде до зменшення промислового потенціалу країни, деіндустріалізації  економіки (у зв’язку з погіршенням економічного стану вітчизняних виробників), збільшенню її залежності від непередбаченої кон’юнктури міжнародних сировинних ринків, зниженню її конкурентоздатності на міжнародній арені», – йдеться в листі. Завершується він закликом до Мінекономрозвитку розпочати спеціальне розслідування щодо імпорту феросплавів, адже, якщо не вживати заходів, одна з небагатьох конкурентоздатних за світовими мірками галузей України – феросплавна – може зникнути.

"Увімкнути" СОТівські механізми для захисту вкрай необхідно, тим паче, що умови членства у СОТ прямо це передбачають. Зокрема, згідно з нормами цієї організації, збільшення імпорту певної продукції на 5% за рік вважається агресією імпортерів на внутрішньому ринку і дозволяє вживати протекціоністські заходи на вимогу внутрішніх виробників. Ці заходи поділяються на тарифні та нетарифні. Якщо перші ґрунтуються на використанні митного тарифу і переважно не застосовуються (у межах СОТ), то другі є більш різноманітними і передбачають, серед іншого, введення імпортних квот.

Вічного пугала нашого політикуму – позиції Заходу - остерігатися не варто. Адже за останні два десятиліття, особливо в періоди економічних криз, різко збільшувалася кількість протекціоністських дій. Зокрема, заходів щодо захисту від імпорту, вжитих  країнами-членами СОТ у 2010 році, майже на 30% більше проти відповідного показника 2008 р. (138 у 2010 р., 108 – у 2008 р.).

Тільки за наявності бажання методи знайдуться

Для будь-якої держави вигідним є посилення національного виробника і зростання його експортного потенціалу. Тому заходи, спрямовані на здешевлення та покращення якості експортної продукції, повинні бути частиною держполітики, адже це приносить як безпосередню користь (збільшення валютних надходжень), так і опосередковану (покращення іміджу країни). Тому очевидним виглядає увага, яку Україна приділяє вітчизняним автовиробникам. Для потреб цієї галузі були розроблені два дієві механізми контролю (через обсяг ввезення та через частку на ринку) та підтримки. До речі, протекціоністські заходи у разі відхилення від чітко визначеної норми вживаються автоматично.

Тобто, за наявності бажання методи знайдуться. Незрозумілим в такому випадку здається той факт, чому чиновники не звертають увагу на проблеми іншої галузі - ферросплавної. Потенціал якої, до того ж,  дуже значний (в тому числі й експортний, бо, наприклад, американські чи японські металурги залюбки купують українські феросплави). Можливо, це збіг обставин, але й у випадку з «НОРД», й у ситуації з феросплавами чималий потік імпорту йде з Південної Кореї. Можливо, це збіг, але у цій країні зрощення капіталу та влади на підставі «взаємної вигоди» досягло таких вершин, що декілька вищих державних посадовців та чимало керівників великих корпорацій надовго опинилися за гратами через економічні злочини.

Повертаючись до дискусії щодо переваг і недоліків вступу до СОТ (або інших міжнародних економічних об’єднань), хочеться наголосити на важливості використання максимуму переваг, які надає це членство. Адже важливо не лише привести українське законодавство до світових стандартів, необхідно також слідкувати за тим, щоб механізми захисту і підтримки національного виробника, передбачені в умовах приєднання, застосовувалися на практиці. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» та механізми СОТ дають змогу ефективно захистити українських виробників феросплавів.

Чому вітчизняні товаровиробники та працівники українських підприємств на практиці не захищені ані нормами вищенаведеного закону, ані нормативами СОТ, повноправним членом якої є наша країна? Це треба спитати у чиновників відповідних держустанов, які  мають стояти на сторожі інтересів нашої економіки. Невідомо, що ними рухає. Банальна некомпетентність, чи дещо інше?

Олег Петрусенко

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся