Турецький гамбіт «Газпрому» ще не означає мат Україні

Говорячи шаховою термінологією,  диспозиція, яка склалася в газових переговорах, схожа на "вічний" шах.  "Газпром" ставить нам його один за іншим, але у нас кожного розу є можливість від нього втекти. Зазвичай подібні партії закінчуються нічиєю, головне зберігати витримку і не здаватися...

"Газпром" офіційно заявив про те, що Анкара після декількох років безуспішних переговорів нарешті дала "зелене світло" прокладенню газопроводу "Південний потік" через виключну економічну зону Туреччини. Хоча "Газпром" і не розкриває деталі підписаних угод, але абсолютно зрозуміло, що йдеться про серйозні поступки Росії в питанні постачань газу в Туреччину. Усе це нагадує шахову комбінацію під назвою гамбіт, коли один з гравців жертвує фігурою для досягнення якихось стратегічних переваг у партії. У цьому випадку основну вигоду "Газпрому" видно на українському напрямку, а саме: в отриманні убивчого аргументу в переговорах про створення СП з управління газотранспортною системою. Початок будівництва "Південного потоку" і вихід на проектну потужність прокачування "Північного потоку" в теорії може привести до зниження об'ємів транспортування російського газу в Європу через нашу ГТС до таких розмірів, які вже будуть не в змозі забезпечити її рентабельність. Проте українській владі не варто поспішати з визнанням своєї поразки і здавати газову трубу на російських умовах. Може виявитися, що турки грають свою власну партію, а  "Газпром" намагається видати бажане за дійсне, не маючи насправді можливості поставити Україні мат...

"Південний" Туреччині не потрібен

Напередодні візиту глави "Газпрому" Олексія Міллера до турецької столиці у ЗМІ широко розійшовся його коментар, у якому він уперше визнав, що доля проекту "Південний потік" повністю залежить від переговорів з Україною. З висловлювання глави російського концерну виходило, що якщо Москва і Київ домовляться про створення СП з управління українською газотранспортною системою, то від "Південного потоку" можуть взагалі відмовитися. І це після того, як у "Газпромі" не втомлювалися повторювати, що "Південний потік" є стратегічним проектом, і його реалізація здійснюватиметься, не залежно від результатів переговорів з Україною та іншими країнами-транзитерами газу. Здавалося, що українській владі дають недвозначний сигнал - Росія готова заморозити проект прокладення газопроводу по дну Чорного моря в обмін на газотранспортну систему України. Але дозвіл на будівництво труби від турецької влади отриманий, принаймні так трактує підписані в Анкарі документи Володимир Путін і керівництво "Газпрому", а значить Україні нічого не залишається, як викинути білий прапор і вже 15 січня  під час чергового раунду переговорів погодитися на поставлені Москвою умови. Тобто взятися до створення спільного підприємства з управління ГТС з "Газпромом". Але йдеться зовсім не про 50% акцій СП. Коментуючи хід газових переговорів, прем'єр-міністр Микола Азаров визнав, що поступки, яких вимагає російська сторона за зниження ціни на газ, занадто високі і неприйнятні для України. Він так і не уточнив, чого ж хочуть у Кремлі, але схоже, що СП далеко не найжорсткіше з російських вимог. Як би не було, а усе йде до того, що зниження ціни на газ наступного року обійдеться Україні не дешевше, ніж 100-доларова знижка за результатами харківських угод 2010 року. 

На думку незалежного експерта з енергетичних питань Олександра Нарбута, про російсько-турецькі домовленості щодо "Південного потоку" поки рано робити остаточні оцінки. "Я як і раніше стверджую, що жодної остаточної згоди Туреччини на будівництво газопроводу в її виключній економічній зоні не отримано. У якому форматі і якими словами був прописаний російсько-турецький меморандум про взаєморозуміння, поки ніхто не знає. Так, Туреччина могла дати згоду на будівництво газопроводу, але поки відповідний документ не буде опублікований і проаналізований Європейською комісією, говорити про конкретику не варто. Треба пам'ятати, що Росія хоче отримати статус ексклюзивного постачальника газу через "Південний потік", основним власником якого вона одночасно буде, а це суперечить Третьому енергетичному пакету європейського законодавства. Тому навіть якщо припустити, що дозвіл від Туреччини буде отриманий, проект упреться в законодавство ЄС.

Не можна забувати і те, що турки прекрасно розуміють - ресурсна база "Південного потоку" знаходиться в тому ж каспійському басейні, на забезпечення транзиту газу з якого претендують вони самі. Як відомо, Туреччина дуже зацікавлена в реалізації спільного з Азербайджаном проекту з будівництва газопроводу Nabucco, який, пройшовши по території Туреччини, зв'яже азербайджанські газові родовища з Європою. Надання Росії дозволу на будівництво "Південного потоку" рівносильно тому, що турки відмовляються претендувати на роль основного транзитера газу в чорноморському регіоні на користь Росії", - підкреслив експерт.

О.Нарбут вважає, що підписання Туреччиною яких-небудь документів з РФ з приводу "Південного потоку" є тонкою політичною грою, яку веде Анкара. "У Туреччини є не лише можливість, але і уміння вести таку гру з росіянами, відстоюючи власні інтереси в енергетиці", - вважає експерт. Він не виключає, що турецька влада могла отримати від Росії серйозні преференції за умовами постачань газу у 2012 році в обмін на декларацію своєї лояльності до "Південного потоку". При цьому обидві сторони прекрасно розуміють, що цей проект ніколи не буде реалізований, але ще на якийсь час залишиться козирем у російській газовій політиці.

Болгарський чинник

Але ж не лише від Туреччини залежала доля "Південного потоку", важливу роль тут відігравала і позиція Болгарії, до узбережжя якої мала бути прокладена російська газова труба. Втягнути Софію у цей проект Москві теж було дуже не просто, проте у 2010 році уряд Болгарії все-таки оголосив "Південний потік" об'єктом національного значення. Можливо, тут запанували аргументи "Газпрому", який пророкував болгарам ключову роль в постачаннях російського газу в країни Південної і Центральної Європи, а можливо й інші чинники. Болгарія є для Росії зовсім не простим партнером в енергетичних питаннях. Зовсім нещодавно між Москвою і Софією виникли тертя у зв'язку з відмовою Болгарії брати участь у будівництві нафтопроводу "Бургас-Александруполіс". "Я поважаю пана Шматка (міністр енергетики РФ - ред.), я бажаю йому щасливого Різдва і Нового року. Але Росія не отримає від нас ні єдиного лева за проект "Бургас-Александруполіс", - заявив прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов.

О.Нарбут переконаний, що Болгарія, як і Туреччина, теж веде свою гру з "Газпромом", домагаючись від росіян певних поступок в обмін на підтримку "Південного потоку". "Усі болгарсько-російські угоди з "Південного потоку" не більше ніж фантомні моменти, які свідчать тільки про те що російський монополіст судорожно шукає ходи, які б дозволили йому довести до кінця гру, спрямовану на отримання контролю над українською ГТС", - вважає експерт.

Підсумовуючи, він ще раз звернув увагу на висловлювання О.Міллера, що доля "Південного потоку" прив'язана до переговорів з Україною. "Сьогодні є усі підстави вважати, що "бліц криг" "Газпрому" зі встановлення контролю над українською ГТС провалився. Але для нас залишається проблемою відверто слабка гра українських парламентерів і низька платоспроможність "Нафтогазу". Останній чинник призводить до того, що резерв газу, закачаний в українські підземні сховища,  використовується значно швидшими темпами, ніж варто було б. У результаті, до кінця зими, коли температура може стати по-справжньому зимовою, у наших ПСГ залишиться занадто мало газу,  щоб спокійно протистояти тому чи іншому варіанту тиску "Газпрому", включаючи зниження об'ємів поставок в Україну" - підкреслив експерт.     

Газова труба не менш важливий символ влади, ніж президентська булава

Російські експерти давно переконували "Газпром" у тому, що реалізація проекту "Південний потік" втрачає будь-який сенс, якщо вдасться домовитися з Україною про створення СП з управління ГТС. Але газовий монополіст залишався непохитним, стверджуючи, що у будь-якому випадку здійснить задумане, незважаючи на витрати. А вони, слід визнати, чималі навіть для "Газпрому". Тільки прокладення труби по дну Чорного моря оцінюється у 10 млрд. євро, а сухопутна частина газопроводу коштуватиме ще 20 млрд. євро.  Знову-таки російські експерти зазначають, що, навіть незважаючи на можливі витрати з модернізації української ГТС, вона залишається у рази більше вигідна, ніж підводний газопровід. Але українська влада не перестає підігравати "Газпрому". Навіть Президент Віктор Янукович нещодавно визнав, що з введенням обхідних трубопроводів цінність нашої системи втрачається. Україні, за словами гаранта, не соромно повертатися до питання про створення газотранспортного консорціуму: "Замість шуму, який був про те, що це наше багатство, ми отримаємо металобрухт. Я не хочу, щоб наша ГТС була на узбіччі, відкинута і нікому не була потрібна",- заявив глава держави.

Але як резонно нагадує керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар, за останні 20 років наша ГТС вже неодноразово була на порозі здачі росіянам, але зробити останній крок керівництво України досі не зважилося. "Зараз українська влада знаходиться практично в ситуації м'якої політичної ізоляції з боку Євросоюзу, що привело до безмірного росту апетитів російської сторони. Не йдеться про те, щоб на якихось паритетних засадах створювати газотранспортний консорціум, йдеться про те, що Росія хоче усе і відразу. Навіть якщо зовні усе буде оформлено в прийнятну для громадської думки упаковку, усе одно будуть запущені механізми встановлення повного контролю "Газпрому" над газотранспортною системою України. Саме цей момент є стримуючим чинником, який не дозволяє зробити остаточний крок з українського боку. Усі розуміють, що справа не обмежиться сферою газової труби. Хоча ми і бачимо, що владна команда налаштована на здачу ГТС, але оскільки останнє слово залишається за Президентом, то залишається надія, що він не зробить цього кроку. Президент розуміє, що передача труби приведе до втрати ним більшої частини свого впливу на економічну і політичну ситуацію в країні. Це станеться не відразу, але через декілька років Москва свого досягне. Якщо ми зберегли нереформовану економіку з диспропорцією у бік важких галузей з високою енергоємністю, для яких частка газу в енергобалансі удвічі більша, ніж у Європі, то у нас з цього виходить, що ГТС відіграє важливу роль не лише в економіці, але і політиці. При цьому транзитна складова української труби не грає ключової ролі, набагато важливіше те, що контроль над українською ГТС дозволяє узяти в управління українські промислові активи", - підкреслює М.Гончар.

Як не крути, а досягти зниження ціни російського газу і одночасно зберегти контроль власної ГТС Україні буде украй важко. У бюджеті-2012 вже закладена середня ціна газу 416 дол. за тисячу кубометрів, що відповідає умовам чинних українсько-російських домовленостей. Чи витримає її українська економіка, не зрозуміло, усе залежатиме від глибини рецесії в єврозоні і загальносвітових економічних процесів. Але здавати ГТС все одно не можна, якщо навіть росіяни розкреслять пунктирами обхідних газопроводів усю карту Європи. Продовжуючи використовувати шахову термінологію, можна сказати, що диспозиція, яка склалася в переговорах щодо газу між Києвом і Москвою, схожа на "вічний" шах. Тобто, "Газпром", звичайно, ставить нам один шах за іншим, але у нас кожного розу є можливість від нього втекти, і так до безкінечності. Зазвичай подібні партії закінчуються нічиєю, головне - зберігати витримку і не реагувати на всілякі хитрощі типу "Південного потоку", який хоча і виглядає другим ферзем, здатним поставити мат, але насправді є поза шахівницею і навряд чи коли-небудь на неї потрапить.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News