Україна і Росія: затишшя напередодні інтеграції

Результати зустрічі президентів України і Росії продемонстрували повний штиль у двосторонніх відносинах. Ніяких різких заяв не пролунало. Здається, Кремль остаточно упевнився в тому, що Київ буде триматися вигідного Росії курсу – у напрямку євразійської інтеграції...

Результати зустрічі в Ялті президентів України і Росії Віктора Януковича і Володимира Путіна продемонстрували позірний повний штиль у двосторонніх відносинах. Ніяких різких заяв за підсумками зустрічі не пролунало. Складається враження, що в Кремлі остаточно упевнилися в тому, що Київ буде триматися вигідного для Росії курсу євразійської інтеграції.

…Причому йтиме цим курсом без будь-яких зусиль іззовні. Така впевненість, мабуть, обумовлена як об'єктивними, так і суб'єктивними обставинами.

Митний союз: вибору немає?

Спочатку про об'єктивне. Ситуація у Євросоюзі, про інтеграцію у який Україна не раз заявляла, не поліпшується. ЄС зайнятий насамперед вирішенням внутрішніх проблем, йому поки що, на жаль, не до України. На цьому, до речі, зосередив увагу Путін під час прес-конференції.

«Я сподіваюся, що і Євросоюз, незважаючи на свої труднощі, маю на увазі проблеми з Грецією, Португалією, Іспанією, Італією, теж зверне увагу на країни пострадянського простору, які так конкретно заявляють про свій власний вибір, і зробить свої висновки з цього приводу», – сказав президент Росії.

При цьому він не упустив нагоди нагадати, що двері до Митного союзу (а далі і Євразійського союзу) фактично відчинені.

«У жодному разі ніколи Росія, та й наші партнери – тепер – по Митному союзу і Єдиному економічному простору – нікому нічого не нав'язуватимуть. Це був би найбільш контрпродуктивний крок у таких питаннях. Будь-яка країна повинна все порахувати. Це ж, знаєте, перш за все економіка – порахувати свої плюси і мінуси, які вона отримує від участі у тих чи інших інтеграційних процесах», – зауважив Путін. При цьому він натякнув, що з ухваленням рішення Україні зволікати не варто. Чим пізніше це станеться, тим складнішим може бути процес приєднання.

«Є тільки одна обставина, на яку ми завжди звертаємо увагу, – процес інтеграції у рамках Митного союзу, ЄЕС, триває: створюються певні умови, пишуться документи. І потім змінювати ці документи для нових можливих членів цієї організації буде досить складно, якщо взагалі можливо, тому що це доволі важкий переговорний процес», – наголосив Володимир Володимирович.

Це було явно не схоже на грізного Путіна. Тим більше, напередодні він, зустрічаючись зі своїми дипломатами, чітко артикулював: Митний союз без України майже нічого не вартий. Тому головне завдання Росії у зовнішній політиці – будь-якими засобами затягнути "неньку" у союз. Мабуть, Путін чудово розуміє, що спроба ще більше підсилити тиск на Януковича радше призведе до зворотного ефекту – і український президент може прискорити свій крок саме у європейському напрямку.

У свою чергу виявляє обережність і Віктор Янукович. Після неодноразових відмов вступити до Митного союзу глава української держави вперше дав зрозуміти, що Україна схиляється відповісти на питання про вступ до МС скоріше «так», ніж «ні». Але пізніше – після набуття Казахстаном членства у СОТ.

«Я впевнений, що це вже багато в чому нас зближуватиме у принципах, тому що там (у МС і ЄЕС – УНІАН) закладені принципи Міжнародної організації торгівлі. Тому ми не кажемо «ні», ми дуже уважно і серйозно вивчаємо ці інтеграційні процеси. Ми дуже уважно стежимо за успіхами і тими інтеграційними процесами, які відбуваються», – заявив Янукович.

Щоправда, особливих успіхів у роботі Митного союзу поки що немає. Казахстан не висловлює захоплення своїм членством у цьому об'єднанні, а Білорусь… А куди їй діватися?

Становище України поки що не таке безвихідне, і вона може й далі наполягати на поглибленні «секторальної» співпраці, відмовившись таким чином від категорично неприйнятної для Росії формули «3+1». Але як довго це може тривати? Судячи із заяви Януковича, така співпраця може стати перехідним етапом до повної інтеграції.

«Сьогодні я вніс пропозицію, щоб ми почали нашу економічну інтеграцію на секторальному рівні. Думаю, що це хороша перспектива для того, щоб інтегруватися у цей (Митний –УНІАН) союз. Для початку», – багатозначно сказав Янукович.

Газові питання залишилися без відповідей

Стосовно газового питання в ході переговорів так і не було одержано ніякого нового месиджу. Росія як і раніше не має наміру ані змінювати контракти, ані навіть вносити зміни до формули ціноутворення. Путін дав це зрозуміти цитатою із «12 стільців», напевне підготовленою заздалегідь.

«Можна ввечері стільці, а вранці гроші? Можна. А можна вранці гроші, а ввечері стільці? Можна. Але гроші наперед». Якби не Ільф і Петров, Путін, напевно, міг би висловитися коротше. «Фіг вам», – ось суть відповіді.

Втім, і так у цій ситуації зведення до жарту серйозного питання щодо двох країн з боку російського президента виглядало як гра на межі фолу. Проте межу він дипломатично не перейшов, залишивши незробленим останній крок, який відділяв жарт від насмішки. До речі, ВВП частенько використовує вбивчу силу гумору, щоб уникнути гострих питань або продемонструвати несерйозність позиції опонентів. Можна пригадати, як, будучи прем'єром, він весело іронізував з приводу тодішнього президента України Віктора Ющенка (пригадуєте,«мазурик якийсь украв літак», – УНІАН).

Єдиною умовою зниження ціни газу, судячи із заяви президента Росії, залишається отой-таки вступ України до Митного союзу (для членів МС ціна газу автоматично знижується на розмір експортного мита, яке не діє у рамках цього об'єднання, зараз його скасовано для України на виконання Харківських угод).

«Я сьогодні наводив (приклад – УНІАН) нашим колегам: наші розрахунки показують, що Білорусія тільки за рахунок зниження цін на енергоносії після приєднання до Митного союзу під час його створення одержала плюс 16 відсотків ВВП. Причому я хочу вам сказати, це далеко не тільки бонус, зниження цін на енергоносії –  це таке собі загальне рішення у контексті інших питань економічного порядку», – заявив Путін.

До речі, в контексті газової теми 12 липня так і не прозвучало жодної новини про консорціум із управління ГТС, хоча деякі спостерігачі припускали, що його формат буде остаточно оголошено після зустрічі президентів. Та й сам Янукович напередодні переговорів анонсував цю тему.

«Ми за створення газотранспортного консорціуму, це величезні гроші, яких в України немає. Ці всі питання ми обговорюємо. Говоримо про дво- і тристоронній консорціум», – заявив він 11 липня на зустрічі з членами клубу головних редакторів СНД, Грузії і Балтії.

Таким чином, можна зробити висновок, що тему зниження ціни на газ фактично закрито як мінімум до кінця року. Представники української влади, звичайно, говоритимуть, що питання перебуває у стадії обговорення, але ситуація буде більше схожа на відносини з МВФ. Тобто обговорювати – обговорюємо, але рішення прийматися не буде до цілком визначеного часу. І якщо стосовно Фонду «час» визначається підвищенням тарифів на газ, то стосовно РФ – вступом до Митного союзу.

Можливо, але не факт, щось у газовій темі може прояснитися після держвізиту Януковича до Москви, який за взаємною домовленістю президентів відбудеться восени поточного року. Але, скоріш за все, розв'язка наступить у 2013-му, в ході держвізиту у відповідь Путіна до України, вже після того, як проясниться ситуація з підписанням угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Варто зауважити, що на сьогоднішній день не визначено навіть приблизної дати візиту президента РФ, так само маємо цілковиту невизначеність із термінами підписання угоди з ЄС.

До речі, обіцянки Януковича про те, що угоду про зону вільної торгівлі в рамках СНД, яка дає можливість країнам МС завадити реалізації угоди про асоціацію України і ЄС (у частині дії ЗВТ), буде ратифіковано українським парламентом і підписано президентом, дають підстави припустити, що у Києва вже не залишилося жодної надії на успішне завершення «європроекту».

У цьому контексті показовою є заява новопризначеного посла України у Німеччині, голови делегації України на переговорах з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про асоціацію Павла Климкіна, зроблена саме в день зустрічі президентів. «ЄС не знає, що робити з Україною. Я це можу відзначити. Він не знав, що робити з Україною кілька років тому, не знає, що робити зараз, і не знає, що робитиме через певний період часу», – сказав він.

За його словами, це зумовлене складним політичним консенсусом всередині Євросоюзу, невпевненістю щодо майбутнього і шляхів розвитку ЄС. Климкін зауважив, що ще якийсь час Київ перебуватиме в такій ситуації. «Це не тільки через специфіку України, не тільки через розмір України, не тільки через Росію і геополітику, а через ЄС як такий», – вважає він.

До речі, не зайвим буде відзначити, що фактично добігають кінця ті два роки, протягом яких верхівка української влади обіцяла придивитися і проаналізувати результати роботи Митного союзу, аби сформулювати свою остаточну відповідь на питання про можливість інтеграції в це об'єднання...

Юрій Ходжаян (УНІАН)

(У статті використано фрагменти стенограми прес-конференції президентів України і Росії після завершення засідання міждержкомісії).

УНІАН в Google News