Голова Банківської асоціації: Залучати депозити під такі відсотки – це вбивати економіку

Виконавчий директор Незалежної асоціації банків України (НАБУ) Сергій Мамедов в інтерв’ю УНІАН розповів, за яких умов банки не боятимуться направляти кошти на інвестиції в реальний сектор економіки, чи потрібно запроваджувати податок на валюту та який досвід валютного регулювання Росії може бути корисним для України.

Виконавчий директор НАБУ С.Мамедов

Виконавчий директор Незалежної ассоціації банків України (НАБУ) Сергій Мамедов в інтерв’ю УНІАН розповів, за яких умов банки не боятимуться направляти кошти на інвестиції в реальний сектор економіки, чи потрібно запроваджувати податок на валюту та який досвід валютного регулювання Росії може бути корисним для України.

- Пане Сергію, 2012 рік був багатим на важливі події на банківському ринку. Чи можете Ви спрогнозувати, які ризики очікують банківську систему у 2013 році?

-  Основний ризик – це ліквідність. Поглиблення фінансової кризи в світі впливає й на Україну і може викликати погіршення ситуаціі з ліквідністю в українській банківській системі та зменшення інвестиційної привабливості країни. Сьогодні європейські банки продаються і залишають Україну. Основна причина - в ускладненні ситуації в самому ЄС. Тому західні банки змушені приймати кардинальні рішення і йти на скорочення філіалів поза межами ЄС – в тому числі, в Україні. Поки в ЄС не буде вирішено ключові проблеми з фінансами Греції, Португалії, Іспанії – ситуація буде лише погіршуватися.

Крім того, банківський сектор переживає період змін. Планується низка поглинань та змін власників банків, тому перспектива розвитку кредитування стане зрозумілішою лише по завершенні цього процесу. Основні ризики при кредитуванні несе банківський сектор, тому важливо щоб банки отримали додаткові стимули – дешеве рефінансування від НБУ, пільги за нормативами та інше.

- Влада наполегливо закликає банки активніше кредитувати економіку. Чи розробляє НБУ якісь примусові заходи для стимулювання цього процесу?

- Багато залежить від уряду, який повинний визначити стратегічні пріоритети на поточний період 3-5 років. Саме на ці пріоритети повинні направлятися кошти банків, залучатися гроші інвесторів. Стратегічне завдання держави – встановити чіткі правила розподілу ресурсів на напрямки та проекти, які сьогодні найбільш необхідні Україні. В свою чергу, НБУ може визначити вигідну відсоткову ставку компенсації на визначені пріоритетні напрямки, а саме: підтримка підприємств, які використовують сучасні іновації, енергозберігаючі технології, зменшують матеріалоємність і створюють нові робочі місця. На мою думку, в НБУ є для цього всі інструменти. Регулятор повинен виконувати дуже важливу роль - допомагати банкам закривати дефіцит ліквідності. Тоді банки не боятимуться направляти кошти на інвестиції в реальний сектор економіки.

- Болюча проблема для вітчизняної економіки — відтік коштів в офшори. Ніби-то податкова звернула на це увагу. Навіть розробили законопроект про трансфертне ціноутворення. Ваше ставлення до законопроекту? Чи дійсно передбачені в ньому норми будуть створювати перешкоди для виведення коштів з України в офшори?

- Це дуже важливий законопроект, хоча він може викликати незадоволення у великого бізнесу. Він дуже своєчасний і перебуває в руслі європейської політики. Зі схожими ініціативами сьогодні виступає, наприклад, французський президент Франсуа Оланд в ЄС. Він порушує питання про необхідність оподаткування фінансових транзакцій. З ініціативою щодо посилення податкових зобов’язань та відстежування трасфертів нещодавно виступили й британські парламентарі, які провели великі розслідування і з’ясували, що такі потужні транснаціональні корпорації, як Amazon, Starbucks, Google або значно недоплачують, або взагалі не платять податків у Британіі, користуючись різними механізмами трансфертного ціноутворенням.

Отже, проблеми в Україні і в світі однакові. За останні десятиліття великі компанії, перш за все транснаціональні, опанували різні шляхи ухилення від [сплати] податків, виводячи їх в офшори через власні внутрішньофірмові мережі всередині країни – через підприємства зі спеціальним режимом оподаткування тощо. Це зроблено з однією метою – зменшити податкові зобов’язання перед державою. За експертними оцінками, збитки держбюджету України від таких трансфертних ціноутворень сягають до 20%. Мова йде не лише про ухилення від податків, а й про переміщення фінансових ресурсів з національних економік.

До речі, масштаби такого переміщення стали просто загрозливими для України. Так, за оцінками податківців, з України в офшори щорічно виводиться до 100 млрд гривень. Це дуже значні суми для нашої країни. Вони позбавляють нас можливостей для економічного зростання.

Звичайно, така ініціатива може викликати критику про погіршення умов для бізнесу. Однак практичний досвід країн з жорстким регулювання фінансових трансфертів (Китай, Індія) доводить, що такі обмеження не заважають економічному зростанню. Тому, хоч би як бізнес не шукав сприятливіших умов в інших країнах, все одно треба знаходити “золоту середину” між інтересами бізнесу та держави.

- На думку керівництва НБУ, на валютний ринок тисне населення, яке намагається свої заощадження перевести в доларові. Хоча багато експертів дотримується іншої думки, мовляв, хтось отримав доступ до шалених бюджетних коштів - звідси і збільшення обсягів купівлі валюти. Ви з цим твердженням погоджуєтесь?

- Для України корупція – явище не нове. Звичайно, вона може впливати на економіку, зокрема й на валютний ринок. Однак збільшення попиту – довготривала тенденція, і в першу чергу – показник економічних процесів в країні. Процесів негативних. Тому що населення не довіряє гривні і тримає свої заощадження в іноземній валюті, причому значну частину – поза банківською системою. Долар для українців – ще й інструмент накопичення. Це говорить про те, що в країні малоефективно працюють інші фінансові інструменти. Погано працює фондовий ринок, іпотека.

Другий чинник – це економічна політика уряду. Уряд повинен створити зрозумілі й сприятливі умови для розвитку бізнесу, для економічної діяльності в цілому (іпотека, цінні папери), повинен забезпечити стабільну бюджетну політику, скоротити дефіцит бюджету.

Сьогодні ж ми бачимо значне збільшення такого дефіциту, а це призводить до зростання негативних очікувань щодо стабільності національної валюти. І, відповідно, викликає ажіотаж і в населення, і в банків, які грають на валютному ринку.

- Як тоді зняти населення з "валютної голки"?

- Поступово, але послідовно посилювати довіру до національної валюти. Зменшувати доларизацію економіки – торгівельні операціі, ціни, зарплати, депозити. Більшість фінансових операцій повинно відбуватися винятково на основі розрахунків та орієнтирів в національній валюті. Інвалюта потрібна для зовнішнього використання – для відпусток, відряджень, навчання за кордоном – але не для внутрішнього – всередині країни.

- Податок на валюту допоможе зняти ажіотаж навколо долара? До речі, чи потрібно запроваджувати його?

- Ця ініціатива була своєчасна, хоча, згоден, не надто популярна. Однак вона виявилася ефективною. Навіть без його ухвалення в комплексі з іншими заходами це дозволило стабілізувати ринок. Люди побачили реальний результат фактично одразу.

Однак, на мою думку, стратегічно – питання не в податку, а у необхідності зміни валютної політики. Настав час переходити до політики більш гнучкого коливання курсів валют. Це могло б вирішити проблему системно.

- Чи на сьогодні вже є консенсусне рішення щодо питання диференціації відрахувань в Фонд гарантування вкладів для тих банків, які завищують ставки по депозитах?

- Воно виробляється. Звичайно, диференціація необхідна. Незалежна асоціація банків України зараз веде переговори з НБУ і Фондом гарантування вкладів України щодо вирішення цього питання.

- Прес-служба Асоціації повідомила, что нещодавно була організована поїздка до Москви представників НБУ та Незалежної асоціації українських банків. Який найбільш цікавий досвід регулювання на фінансовому ринку є у Росії, який міг би бути корисним для України?

- В умовах ускладнення фінансової ситуаціі в світі, важливо мати інформацію про шляхи врегулювання складних фінансових питань у різних країнах. Росія для нас – найближча за умовами країна, тому її досвід дуже цікавий. Тим більше, що Центральному банку Росіі вдалося утримати рубль від значної девальвації і в 2008 році, і сьогодні.

Тому нас в першу чергу цікавило валютне регулювання - політика так званого «валютного кошика». Росія переходила до цієї системи не один рік, щороку збільшуючи коливання курсу своєї валюти. Сьогодні це приблизно 7%. Як результат, Росія має стабільнішу ситуацію на валютному ринку, ніж це було до кризи. Цікаво, що система впливу Центробанку РФ на валютні коливання повністю автоматизована – все відбувається завдяки комп’ютерній програмі – просто і прозоро. Якщо і виникають коливання - корекція курсу відбувається автоматично. Думаю, така модель могла б бути цікавою і для України.

- Інше цікаве питання – політика ЦБ щодо споживчого кредитування. Позиція Центробанку РФ така - необхідно контролювати темпи росту споживчих кредитів та розумно вводити кредитні обмеження. Чому?

- Тому що часто споживчі кредити порушують принцип рівності прав клієнтів-позичальників. За рахунок того, що деякі клієнти не повертають кредити – відповідальніші клієнти платять вищу відсоткову ставку. Так банки змушені зменшувати свої ризики щодо неповернення кредитів.

Друга причина необхідності обмеження кредитних операцій в тому, що вони автоматично призводять до зростання відсоткових ставок за депозитами, а ті, в свою чергу, до зростання відсотків за кредитами. Такі високі відсотки – реальні для споживчого кредитування, але не для інших кредитних програм. Саме тому споживче кредитування “вбиває” продуктивніші для економіки кредитні операції – такі, як іпотека, на розвиток бізнесу чи виробництва.

Крім того, високі корпоративні депозитні ставки впливають на рівень продуктивного мислення бізнесу, якому вигідніше вкласти гроші в депозити з високими ставками, ніж займатися розвитком свого бізнесу, тобто продуктивною справою. Можна сказати, що стратегічно довгострокові корпоративні депозити набагато менш корисні для економіки, ніж кредитування.

- Так, сьогодні у нас і справді просто шалені відсотки за депозитами.

- Я про це й кажу. Таке зростання відсотків треба припинити. Залучати гроші під такі відсотки – це означає вбивати економіку, вбивати нормальний бізнес. Хто може взяти кредити під такі відсоткі і повернути їх? Ніхто. Це нереально.

Тому позиція російських колег цілком слушна – споживчі кредити, які єдині можуть окупити високі депозитні ставки – необхідно раціонально контролювати. В банківській системі вони не повинні домінувати.

- Як ЦБ Росії здійснює рефінансування банків?

- ЦБ РФ рефінансує банки і постійно розширює фінансові інструменти. За рахунок того, що ЦентроБанк вже володіє 60 відсотками всіх державних облігацій, він перейшов до корпоративних облігацій та акцій, які котуються на біржах. В Україні НБУ наразі працює лише з державними цінними паперами.

- Чи існує в Росіі проблема ліквідності в банківській системі, яка є сьогодні у нас?

- Так, проблема існує, але є певні відмінності. Наприклад, Україна має досконалу систему банківських платежів – перекази проходять буквально за 10 хвилин, а термінові перекази – узагалі в режимі реального часу. Це дуже зручно для клієнтів. Але для банківської системи – навпаки.

Колеги з ЦБ вважають, що така оперативність не завжди безпечна і корисна для банків. Злочинці можуть використовувати її, щоб «замести сліди» своїх злодіянь. Знайти їх після цього дуже важко. Крім того, з такими швидкостями гроші зразу ж вимиваються з банківської системи, і це фактично вбиває ліквідність.

Можливо, необхідно збільшити час для руху грошей на рахунках? Наприклад, у Росії це – приблизно день. Така вимога Центрального Банку Росії, оскільки ЦБ захищає ліквідність банків, а не лише клієнтів. У цьому питанні важливо знайти компроміс між інтересами банків та клієнтів.

- Відомо, що в Росіі існує такий інститут, як фінансовий омбудсмен, який виконує роль арбітра між вкладниками та банками.

- Так, це дуже корисний інститут, оскільки завдяки ньому до 90% всіх проблемних питань між банками і клієнтами знімаються ще до судового розгляду. Все це вирішується на рівні омбудсмена. Для України такий досвід дуже актуальний. Нам необхідний такий інститут.

Я вважаю, що такий омбудсмен повинен бути авторитетною людиною як для банкірів,так і для вкладників чи позичальників. Він міг би розв’язувати складні конфліктні питання. В Україні судова тяганина часто триває роками і без особливих результатів.

- Яким корисним досвідом з колегами з Центробанку Росії поділилися українська делегація?

- Нам теж є чим пишатися. Ми активно розвиваємо програму фінансової грамотності. І досягли деяких результатів. В Росії ця програма існує, але не в активній фазі. Тому нам було що показати колегам. Так, разом з партнерами ми вдало провели перший в Україні Всесвітній День заощаджень, плануємо активізувати боротьбу з кіберзлочинністю і проводити ще масу цікавих і актуальних заходів.

- Дякую за розмову.

Спілкувався Петро Іванченко (УНІАН)

УНІАН в Google News