Нафтова угода провалена. Росія у роздумах...

Українсько-російська «співпраця» дала тріщину. «Старший брат» у ході сьомого засідання міжурядового економічного комітету не підписав угоду про умови транзиту російської нафти українською територією...

Українсько-російська «співпраця» дала тріщину, напоровшись на горезвісне питання транзиту енергоносіїв. «Старший брат» у ході сьомого засідання міжурядового економічного комітету не підписав угоду про умови транзиту російської нафти українською територією.

«Молодший брат», швидше за все, такого випаду від Кремля не чекав. Про це говорить той факт, що за день до переговорів перший віце-прем`єр-міністр України Андрій Клюєв категорично заявив, що нафтовий договір буде підписано. Та й за підсумками шостого засідання згаданого комітету говорилося про те ж. Таким чином, отримано перший результат «зміцнення дружніх відносин».

Як пояснив міністр енергетики РФ Сергій Шматко, Росія на сьогоднішній день ще не уточнила гарантовані обсяги транзиту нафти, необхідні для підписання угоди.

Відповідаючи на питання, чому з російського боку дотепер не створені умови для підписання відповідної угоди з фіксацією обсягів транзиту, С.Шматко підкреслив, що складність полягає в тому, що компанія «Транснефть» лише транспортує, а не видобуває нафту.

«У нас справді немає гарантованих обсягів. Наша компанія «Транснефть» є транспортною компанією і не може дати гарантій (оскільки не видобуває нафту – ред.). Тому ми на сьогоднішній день домовилися про підписання угоди, яка б регулювала наші взаємини у сфері транзиту нафти. Вона носить рамковий характер, але порядок взаємодії сторін там прописаний. Ми приступаємо до внутрішніх державних процедур на кожній стороні, і далі робота з уточнення обсягів транзиту і умов продовжуватиметься», - сказав С.Шматко, не уточнивши терміни, які знадобляться для розробки обсягів транзиту.

Українська сторона запевняє, що обговорюється питання про транзит 25 млн. тонн нафти в рік протягом 5 років, підписання угоди переноситься на місяць. Як уточнив стан переговорного процесу міністр палива і енергетики Юрій Бойко, "ми розмовляємо з партнерами"... 

Іншими словами, якщо відкинути всі «відмовки», то наших «братів» просто щось насторожило.

Нафтова "заморочка"

Нафтова епопея почалася в кінці 2009 року з конфлікту, що відповідає українсько-російській традиції вирішувати енергетичні питання в розпал зими, тобто в найвідповідніший момент. Скандал не на жарт схвилював Європу. Єврокомісія закликала російську і українську сторони гарантувати безперебійні постачання нафти в країни Європейського Союзу. В ЄК заявляли, що РФ вказала причиною конфлікту той факт, що "російська і українська нафтотранспортні компанії не згодні з умовами транзиту через Україну".

Диво, що в той момент не було розбіжностей по газу, а то стареньку Європу не тільки б трясло, але й вирвало б новими санкціями і змінами законів ЄС, аби захистити себе від таких «гідних» постачальників і транзитерів.

А провокацій з боку Росії будівництва Євросоюзом «китайської стіни» було більш ніж достатньо. Так, 28 грудня м.р. з`явилася інформація про те, що Росія попередила Словаччину про можливі перебої з постачанням нафти по трубопроводу "Дружба", що постачає сиру нафту з родовищ Сибіру в Європейський Союз – до Словаччини, Угорщини і Чеської Республіки. Але буквально за декілька днів всі умови постачання  чорного золота сторони погодили. Україна змогла підтягти ковдру на себе, підвищивши ставки транзиту. І не дивно, йшлося про зміни контракту, підписаного у 2004 році(!)

Тоді ставка транзиту була підвищена на 30% в порівнянні з 2009 роком, а обсяг залишився на рівні 15 млн. тонн. Але довгострокові контракти залишилися в процесі узгодження.

А вже в червні ц.р. міністр палива і енергетики Юрій Бойко після зустрічі прем`єр-міністрів України і РФ Миколи Азарова і Володимира Путіна заявив, що Київ і Москва «близькі до підписання угоди по транзиту нафти, в якому будуть вказані і обсяги, і умови, що повністю відповідають нашим національним інтересам».

Мабуть, наші національні інтереси абсолютно не співпадають з російськими, чого і слід було чекати. Росія думає, як би ані на крок не здати свої позиції. А в такій ситуації краще, як кажуть, десять разів відміряти, ніж один раз підписати. Отже, скільки б українська влада не натякала на свою принциповість, диригентська паличка не в наших руках.

Казахська складова з російським орієнтиром

Ситуація наштовхує на думку, що Києву пора шукати іншого партнера для наповнення своїх труб. Один з кандидатів – Казахстан. Візит у середині вересня Президента цієї країни Нурсултана Назарбаєва до Києва завершився домовленостями про відновлення транзиту казахської нафти через Україну. 13 жовтня ц.р. Президент України Віктор Янукович дав ряд доручень з метою забезпечення реалізації цих самих домовленостей, серед яких – главі Мінпаливенерго Юрієві Бойко, а також керівникові НАК “Нафтогаз України” Євгенію Бакуліну до 30 грудня вжити заходів щодо відновлення транзиту казахстанської нафти через територію України в обсязі до 8 млн. тонн в рік (починаючи з 2011 року).

Начебто викручуємося і без російської нафти. Але...

Коли обговорювалося прокачування казахської нафти, представники Астани підкреслювали, що тарифне питання ще вимагає доопрацювання. Казахська сторона наполягала на зниженні тарифу на транспортування. Поки офіційно цифри не оприлюднювалися. У вересні Є.Бакулін заявив, що остаточні умови транзиту казахської нафти ще не визначені.

«Це питання сьогодні в роботі, і, безумовно, воно не просте. Ми думаємо, що найближчим часом по ньому вже буде об`єктивне економічне розуміння, яке дозволить діяти нам далі. Зараз ми дане питання допрацьовуємо», - відзначив він.

За його словами, остаточні розрахунки залежатимуть від маршрутів прокачування, умов переробки і реалізації казахської нафти на внутрішньому ринку України і за її межами.

Потенційними споживачами казахстанської нафти в Україні Є.Бакулін назвав «недовантажені високотехнологічні заводи» - Кременчуцький НПЗ, Лисичанський НПЗ, Одеський НПЗ, який здійснив реконструкцію.

Щодо обсягів транзиту голова НАК пояснив, що найближчим часом поетапно вони будуть доведені до рівня 8 млн. тонн в рік. Є.Бакулін не виключив і подальше збільшення обсягів прокачування, зокрема, і за рахунок відкриття нових родовищ в Казахстані до 2015 року. «З урахуванням цього ми будуємо велику перспективну програму», - сказав Є.Бакулін.

Якщо диво станеться і питання вирішиться, то наш дірявий бюджет одержить шанс додаткового прибутку, на вітчизняні нафтопереробні заводи потечуть могутніші обсяги сировини, а Європа одержить свою порцію недорогого «чорного золота». Що у принципі очікувалося і від підписання нафтової угоди з Росією. Але наразі не судилося...

І що цікаво, казахська історія виявилася продовженням згаданого російсько-українського конфлікту в кінці 2009 року. Тоді в «Казтрансойл» заявили, що «Укртранснафта» письмово сповістила про одностороннє розірвання з 26 січня 2010 р. договору про транспортування казахської нафти територією України. Казахи нібито неодноразово зверталися до українського оператора з проханням відкликати рішення або надати їм новий договір для підписання. Переговори двох нафтооператорів – суцільна таємниця, але незабаром Казахстан вирішив переорієнтовувати маршрут поставок нафти до Європи, перенаправивши потоки через Польщу.

***З початку ц.р. збільшено тариф на транспортування нафти по нафтопроводу «Дружба» територією України до 6,6 євро за 1 т ($9,1/т) проти попереднього $7,85 за 1 т. На той момент з урахуванням зниження курсу євро транзит територією України подорожчав майже на 15%.

У вітчизняній компанії звинувачення в провокації скандалу спростовували, відзначаючи, що ініціаторами зміни маршруту виступили казахи. Як пояснювали експерти, вони пішли назустріч вимогам своїх російських партнерів. Чого і слід було чекати. Стривожена не на жарт сусідка намірами української влади запустити нафтопровід «Одеса-Броди» в аверсному режимі, що зробило би неможливим експорт майже 30 млн. тонн російської нафти (зараз йде у напрямку Чорного моря за системою Одеса–Броди, 18 млн. тонн – південним напрямком "Дружби" і 9 млн. тонн – у реверсному режимі Одеси–Броди), зробила ставку на свій трубопровід БТС-2. І це для того, щоб перемкнути потік, а Новоросійський порт, замість порту Одеса, пропонувала під транзит казахської нафти, за комплексне розширення транзиту якої своєю територією вона бореться останні роки.

Транзит з венесуельським "душком"  

Може, Росію насторожили нафтові домовленості України і Білорусі, які таки можуть запустити "Одеса-Броди" в правильному напрямі, особливо в світлі зовсім недружніх відносин останнім часом Москви і Мінська.

18 жовтня Віктор Янукович на спільній прес-конференції з Президентом Венесуели Уго Чавесом, яка відбулася за результатами українсько-венесуельських переговорів в Києві, заявив, що Україна найближчим часом почне транспортування венесуельської нафти до Білорусі нафтопроводом "Одеса-Броди".

«Що стосується транспортування венесуельської нафти у бік Білорусі - ми її транспортуватимемо стільки, скільки її надходитиме в чорноморські порти України», - заявив В.Янукович.

Венесуельська нафта, яку купує Білорусь, завозиться танкерами в порт Одеси, а звідти доставляється на Мозирьський НПЗ залізницею транзитом через Україну. Олександр Лукашенко за часів президентства Віктора Ющенка не раз говорив про можливість запустити «Одеса-Броди» в аверсному напрямі, але питання так і залишилося невирішеним.

Що стосується позиції Росії, то В.Янукович акцентував, що жодного разу не чув, щоб російська сторона заважала процесу транспортування венесуельської нафти через територію України до Білорусі. «Ми вважаємо, що рішення цього питання для Білорусі у жодному випадку не суперечить інтересам Росії. Це не порушує відношення України і Росії», - відзначив В.Янукович.

А У.Чавес підкреслив, що співпраця Венесуели з Білоруссю в енергетичній сфері жодним чином негативно не впливає на інтереси інших країн. Він запевнив, що обговорив дане питання з прем`єр-міністром РФ  Володимиром Путіним і не почув від нього жодних заперечень.

Як результат, 12 жовтня Ю.Бойко заявив, що пробне прокачування нафти в аверсному режимі нафтопроводом “Одеса – Броди” до Білорусі буде здійснене в кінці листопада. А поки Україна знизила ряд портових зборів для  венесуельської сировини, демонструючи прихильність до білоруських нафтових планів.

Але мабуть перестаралася, про що свідчить непідписання нафтової угоди з РФ. Росія свої енергетичні «колонії» суворо відстежує. Не виключено, що царський перст вкаже правильний напрям і казахській нафті, що підтверджує описана практика.

А українській владі слід би було давно визначити енергетичного партнера, та і можливостей, хоч відбавляй. Не варто грати кілька партій одночасно, якщо ти не  гросмейстер світового класу.

Олена Бистрицька (УНІАН)

УНІАН в Google News