“Зелена” енергетика: Україна може відкусити добрий шмат світового пирога
“Зелена” енергетика: Україна може відкусити добрий шмат світового пирога

“Зелена” енергетика: Україна може відкусити добрий шмат світового пирога

15:43, 28.04.2011
9 хв.

Україна зараз має унікальну можливість зайняти свою нішу на світовому ринку альтернативної енергетики, який стоїть на порозі довгострокового буму. Особливо з огляду на природні ресурси країни...

Дана стаття управляючого директора компанії Jaspen Capital Partners Джона Маккі Квіна, який має 15-річний досвід роботи у фінансовому секторі - погляд на стрімко зростаючу сферу альтернативної енергетики з точки зору успішного фінансиста.

Після трагічних подій в Японії перспективи «зеленої» енергетики в Україні значно посилилися. Якщо у минулі роки влада розробляла серйозні плани щодо атомної енергетики і набагато менше уваги приділяла альтернативним джерелам, то зараз Україна звертає свій погляд у бік «чистої» енергії. Тим паче, що в країні, де сталася Чорнобильська аварія, уряду політично складно рухатися в іншому напрямку. Отже, це теж відкриває нові можливості для розвитку «зеленої» енергетики, особливо з огляду на природні ресурси, які має країна.

Україна має потенціал для розвитку 4-х основних напрямків альтернативної енергетики. Якщо дивитися глобально, зараз у світі найбільше коштів інвесторів витрачається на сонячну енергетику. У цій сфері вже працює ряд компаній. Зокрема  “Activ Solar”, яка побудувала в Криму сонячну станцію, та чеська «Кorowatt», яка встановила сонячні батареї в Чехії та має намір активно розвивати проекти в Криму. Ці компанії встановлюють високі стандарти для інших проектів геліоенергетики в Україні.

Відео дня

Ринок відновлювальної енергетики буде кожен рік зростати, і якщо є українські компанії, які виробляють чи проектують обладнання, то країна може стати регіональним лідером в цьому напрямку, а з часом - навіть експортером обладнання для відновлювальної енергетики. Одного дня така компанія може стати в сонячній енергетиці як «Мотор Січ» у виробництві авіаційних двигунів, яка є ключовим виробником і для СНД, і для інших регіонів, таких як Індія чи Пакистан.

Друга за обсягами вкладених коштів - мала гідроенергетика. Історично, до буму атомної енергетики в 1970-80-их рр., в Україні було до 1800 малих гідроелектростанцій. Нині компанії або встановлюють нове обладнання на цих старих електростанціях, або повністю зводять нові об’єкти. З 74 проектів, які мають зелений тариф у різних напрямках, 61  – проект малої гідроенергетики. Серед найбільш успішних українських компаній в цій сфері  -  «Новосвіт», яка має близько 14 гідроелектростанцій, «Акванова» та «Сібекс», які також мають по кілька електростанцій. Ці компанії досить успішно використовують «зелений» тариф. Швейцарська компанія «Alter Energy Group AG» (AEG) також зацікавлена у розвитку малої гідроенергетики. Ці проекти підтримують ЄБРР та Міжнародна Фінансова Корпорація (підрозділ Світового Банку). Також на ринок альтернативної енергетики України збирається вийти німецька компанія “RWE”. Історично вона була зацікавлена у розвитку малої гідроенергетики.

Україна має потужний сільськогосподарський сектор, тож третій напрямок – біопаливо з відходів рослинного походження або тваринництва. В Україні у цій сфері, наприклад, працює  компанія «Zorg Biogas AG», яка при переробці сировини в біогаз використовує запатентовані німецькі технології.

Четверта категорія, де Україна реально має потенціал, - це енергія біомаси. Під терміном «біомаса» я маю на увазі не деревину, а саме відходи рослинництва. Дуже важливо, що це відновлювальне джерело: кожен рік у сільському господарстві України виробляється приблизно однакова кількість біомаси, і якщо вона не використовується, її чекає смітник. Однак, під час збору врожаю її можна компресувати у пелети, які потім цілий рік використовувати. Наприклад, є багато теплових електростанцій, які використовують вугілля, і їх дуже легко перевести на біомасові пелети.

Ці чотири напрямки – головні, які мають реальні перспективи.

Стимули для розвитку

Альтернативна енергетика в Україні приваблює інвесторів ще й через політику, яку уряд проводить для підтримки цього сектору. З одного боку, це податкові пільги для компаній, що займаються проектами відновлювальної енергетики (згідно з новим Податковим кодексом, до 2020 року включно від податку на прибуток звільняються прибутки від продажу електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел.).

З іншого боку, є інший ефективний інструмент для підтримки проектів, що розвиваються, - «зелений» тариф, встановлений НКРЕ. Причому свого часу він розроблявся не самим урядом, а й учасниками ринку – як українськими, так і міжнародними фахівцями, - які зробили свій внесок в цей проект. Тож я б сказав, що український «зелений тариф» відповідає світовим стандартам. Він достатньо прозорий, і його однаково можуть отримати як вітчизняні, так і іноземні компанії, які працюють на ринку альтернативної енергетики і які  вже збираються отримати вигоди, вкладаючи значні ресурси. За кілька років вони вже зможуть отримати значні дивіденди.

Втім, є деякі проблеми, які насправді полягають не в отриманні зеленого тарифу, а, наприклад, при укладанні договору на продаж альтернативної електроенергії, тому що потрібно заключати окремі угоди, що само по собі проблематично. З іншого боку, українська енергетична система дуже стара, і  виникає питання, як багато нової енергії вона зможе спожити за умов нестабільного струму, адже, наприклад, вітряки працюють, коли є вітер, інакше вони призупиняться. Тому на певному етапі будуть потрібні вливання в модернізацію українських мереж.

В Україні діє правило «місцевої складової». Згідно з законом «Про електроенергетику», питома вага сировини, матеріалів, основних фондів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва електростанцій на відновлюваних джерелах повинна з 1 січня 2012 року становити 30%, а з 1 січня 2014 року - 50%. Наскільки ця норма сприяє розвитку альтернативної енергетики - спірне питання. Все залежить від того, чи ви хочете розвивати новий сектор в економіці і це для вас пріоритет, чи хочете отримати в цей момент нове обладнання і швидко розвинути безпосередньо сектор виробництва зеленої енергії. Якщо ви хочете привезти до України найсучасніші технології, то цифри 30% і 50% заважають цьому. Але якщо ви хочете за 5-10 років мати розвинутий цей сектор високих технологій, стати регіональним лідером у цьому напрямку, підтримати вітчизняну промисловість, то доведеться йти на такі захисні кроки.

Давайте заглянемо на 10 років вперед. Якщо, наприклад, країна не має захисних бар’єрів, то вона, можливо, матиме значну частку відновлювальної енергетики, але фактично, весь прибуток піде дилерам цього обладнання. Але якщо вживати захисні заходи, то можна отримати групу сильних компаній, що виробляють новітні технології в Україні (швидше за все, за рахунок іноземних патентів та ліцензій, але ж вони вироблятимуть його саме в Україні, задовольнятимуть внутрішні потреби і навіть зможуть експортувати). В першому сценарії значна частина грошей іде міжнародним компаніям або місцевим дистриб’юторам їх продукції, і це насправді дуже поширено у світовій практиці, це не рідкість. Звичайно, у такому разі Україна отримає найкращі технології для розвитку “зеленої” енергетики. Але за другим сценарієм країна отримає розвиток нової індустрії, податки, експортоорієнтоване виробництво, нову нішу економіки та нарощуватимете ВВП.

Ці 30-50% обмеження дуже часто використовуються іноземними державами в інших галузях. Наприклад, США у 80-90-их роках минулого століття ввели аналогічні заходи, аби захистити власний автомобільний ринок від японських виробників. Це поширено для урядів інших країн, це звичайний урядовий інструмент для стимулювання внутрішнього виробника.

Очевидно, другий сценарій є кращим, бо він працює на бізнес та економіку: тут є компанії, що створюють робочі місця, беруть участь у глобальній світовій економіці, можуть залучати капітал, і це буде сприяти розвитку фондового ринку тощо.

Звичайно, уряд має зробити ще кілька кроків для стимулювання відновлювальної енергетики. Найважливіше – впевненість інвесторів у тому, що пільги, які їм надаються, довгострокові, а не на рік чи два. Ефективним кроком стало б створення при уряді робочої групи з українських та міжнародних компаній, що працюють в “зеленій” енергетиці, які б розробляли стимулювання і популяризацію  цієї сфери.

В Україні багато молодих людей з гарною технічною освітою, природні ресурси, «зелений» тариф, на носі Євро-2012 - всі ці речі дуже рідко збігаються в один момент в одній країні. Україна зараз має можливість зайняти свою нішу на ринку, де прогнозують довгостроковий бум, як свого часу було з комп’ютерами, адже з часом «зелена» енергетика стане величезним ринком, і Україна може відкусити добрий шмат світового пирога.

Джон Маккі Квін (для УНІАН)

ДОСЬЄ: Управляючий директор компанії Jaspen Capital Partners Джон Маккі Квін має 15-річний досвід роботи у фінансовому секторі.
У 2006 р. Д.Квін приєднався до команди International Environmental Trading Group на позиції старший віце-президент, а потім зайняв посаду виконавчого директора в Anemone Group, що спеціалізується на товарному брокериджі. У 2008 р. він переїхав в Україну, де очолив підрозділ Anemone Group по Центральній і Східній Європі, а також був призначений офіційним радником Державного агентства екологічних інвестицій в Україні з 2008 по 2010 р. До приєднання до Jaspen Capital Partners, Д.Квін працював директором та головою групи міжнародних продажів Phoenix Capital. Він також працював в Capitol Hill при державному комітеті США з фінансового моніторингу під час адміністрації президента Клінтона
.

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся