Малі ГЕС - великі надії ...

З введенням «зелених» тарифів мала гідроенергетика отримала друге життя: інвестори ремонтують занедбані станції та споруджують нові. Чи потрібні Україні сотні «водяних млинів» і на що вони здатні?

Відповідно до скоригованої енергетичної стратегії України до 2030 року, не менше 30% електроенергії в нашій країні повинно вироблятися з поновлюваних джерел. Крім сонячної та вітряної енергетики, на розвиток яких покладаються великі надії, не варто забувати про традиційну для нашої країни галузь - малу гідроенергетику. Малі ГЕС не тільки виробляють електроенергію, вони захищають прилеглі населені пункти від паводків, сприяють їх нормальному водопостачанню, розвитку рибного господарства.

Річки на виріст

По території України протікає понад 63 тис. малих річок і водотоків загальною довжиною 135,8 тис. км. З них більше 95% (60 тис.) - дуже маленькі, їх середня довжина - 1,9 км.

Незважаючи на свої розміри, малі річки мають величезний потенціал: використовуючи їх технічно, можна виробляти до 8,3 млрд. кВт / год електроенергії на рік, економлячи 3 млн. тонн умовного палива.

Особливо перспективними регіонами є Закарпатська, Львівська, Чернівецька, Луганська, Тернопільська та Івано-Франківська області.

Тим часом, незважаючи на широкі можливості малої гідроенергетики, поки це поле залишається незораним. «Зараз малими ГЕС використовується лише 5% загального потенціалу, в рік виробляється тільки 400 млн кВт / год електроенергії», - зазначає президент асоціації «Новосвіт» Олександр Нікіторович.

Рівняння на Китай

В історії вітчизняної малої гідроенергетики був період, коли держава приділяла розвитку галузі належну увагу. Перші малі ГЕС були побудовані в Україні ще на початку минулого століття, а після закінчення Другої світової війни їх кількість досягла 3 тисяч. На основі малих ГЕС створювалися автономні енергосистеми, першою з таких стала система сільського електропостачання, що включає Корсунь-Шевченківську, Стеблівську, Дибненську ГЕС і Юрківську ТЕС.

Однак, з розвитком «великої» теплової енергетики про малі ГЕС забули. Деякі станції були законсервовані, а більша їх частина просто демонтована або занедбана. До 2000-их років в Україні залишилося лише півтори сотні станцій, причому 2 / 3 з них списані, вимагають повної заміни обладнання. Від решти тисяч малих ГЕС залишилися одні руїни.

До останнього часу керівництво країни уперто не помічало досвід інших держав, в енергобалансі яких малі ГЕС займають далеко не останнє місце. Так, у Швейцарії відсоток виробництва електроенергії на малих ГЕС становить 8,3%, в Іспанії - 2,8%, у Швеції - майже 3%, а в Австрії - 10%. Ще більш вражаючих показників вдалося досягти Китаю, близько 18-20% всієї електроенергії тут виробляють більше 80 тисяч малих ГЕС.

Втім, із запровадженням «зелених» тарифів прийшло свято і на нашу вулицю: за останній рік у лад увійшли близько десятка малих ГЕС, тепер їх 67.

Крига скресла

На сьогоднішній день підприємці нарешті відчули увагу держави до малої гідроенергетики та інвестиції в галузь пішли. «Практично на кожному засіданні ми розглядаємо питання, пов'язані з видачею ліцензії або встановленням «зеленого»тарифу для малої ГЕС», - відзначає глава Національної комісії регулювання електроенергетики Сергій Тітенко.

Радує, що кошти в реконструкцію старих станцій та будівництво нових малих ГЕС вкладають як фізичні особи-підприємці, так і досить великі компанії. Приміром, на рахунку «Новосвіта» відновлення 15 малих ГЕС у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Івано-Франківській і Тернопільській областях. Для управління станціями компанія створила власний диспетчерський центр. До того ж «Новосвіт» не планує зупинятися на досягнутому, вже розпочато будівництво малої ГЕС «Мар'їна гать» в Чернівецькій області. «В цілому, ми плануємо спорудити близько п'яти малих ГЕС у Чернівецькій області. Будемо працювати в шаховому порядку: завершили проектування однієї - приступили до проектування наступної», - відзначає генеральний директор компанії Сергій Кульматицький.

Деякі «гравці» переходять в малу гідроенергетику з більш традиційного нафтогазового сектора. Так, Зіновій Козицький, генеральний директор компанії "Укрнафтогазінвест", яка видобуває газ на заході Україні, заснував компанію "Еко-Оптіма". У її планах - побудувати до 15 малих ГЕС у Сколівському районі (Львівська обл.). Примітно, що німецькі партнери «Еко-Оптіма», яких компанія залучила як технічних консультантів, зараз зацікавилися інвестуванням в проект.

Цікавляться будівництвом малих ГЕС в Україні й інші іноземці: гідроенергетичний потенціал Івано-Франківської області зараз вивчає швейцарська компанія Alter Energy Group AG.

Неабияка боротьба може розгорнутися і за 8 малих ГЕС в Київській та Полтавській областях, які Фонд державного майна планує приватизувати в найближчому майбутньому. Про готовність придбати станції заявили як невеликі компанії, що нині експлуатують ГЕС, так і великі.

Повільно, але впевнено

Уряду вдалося оживити інтерес інвесторів до малої гідроенергетики, однак не варто очікувати, що вже наступного року на кожній річці запрацюють сотні ГЕС. Процес їх будівництва досить довгий, адже надійність гідроспоруд - питання безпеки мешканців територій.

«Гідроспоруди повинні бути дуже надійними, щоб витримати навіть той потік води, який буває раз на 100 років. Тому їм потрібно дати вистоятися, а цей час», - пояснив заступник директора «Еко-Оптіма» Ярослава Шпак.

Не менш відповідальним при будівництві малої ГЕС є вибір обладнання. «По суті, підбирати техніку потрібно індивідуально під кожну станцію, адже умови скрізь різні. Обладнання, яке відмінно покаже себе на Закарпатті, у Львівській області може бути збитковим і небезпечним», - зазначає Я. Шпак.

На щастя, при виборі техніки у інвесторів розв'язані руки: доступно чеське, словацьке, німецьке обладнання. Варто зазначити, що на ринку достатньо і українських турбін для малих ГЕС, які до того ж коштують набагато дешевше. Приміром, випуск такої техніки налагодила харківська компанія "Мінігідро".

Висновок один - розвиток малої гідроенергетики не тільки покращує енергобаланс країни, а й сприяє ряду, на перший погляд, незв'язаних між собою сфер: від рибного господарства до машинобудування. Попереду довгий шлях, але якщо галузь не буде зменшувати темп, то зміни стануть відчутними вже скоро.

Гліб Іванов

УНІАН в Google News