В.Ющенко: “Я не хочу бути поганим пророком...”

В.Ющенко: “Я не хочу бути поганим пророком...”

Мова може йти про падіння ВВП у розмірі 1%, і 2, і 3... Бази 965 млрд ВВП 2008 р. у нас не має. Бюджет нереалістичний приблизно на 30 млрд.грн. 9,5% інфляції - оптимістичний показник. Інтерв"ю

Президент України Віктор Ющенко 30 січня дав інтерв"ю ряду ЗМІ, в тому числі УНІАН (подається державною мовою)

Реалії сьогодення та першочергові кроки щодо боротьби з фінкризою?

...Маємо дві нестабільні одиниці – ціни і ціни на гроші – курс. Якщо ігноруватимемо вимогу стабільності, а вдамося до економічного відтворення чи забезпечення соціальних стандартів - це буде розбудовою на болоті.

Пріоритет номер один - Україна повинна жити, я маю на увазі державну економіку, у стабільних координатах цін. Уряд повинен відновити контроль над інфляцією і курсом.

Бо через питання контролю над курсом вирішується не тільки фізичне питання розширення бази і її керування, а цілий спектр, в тому числі кредитної політики, адже мова іде про депозити, повернення валютних кредитів. Мати стабільні гроші означає мати прогноз стабільного розвитку для всіх учасників економіки.

Які помилки вбачаються у діях уряду?

Відновлення контролю за інфляцією для уряду є темою номер один. Якщо згадати причини, чому інфляція похитнулася, включаючи 2008 рік, то вона похитнулася не від того, що Центробанк не втримав контроль над монетарною базою, а від того, що уряд не утримав контроль над агрегатом нульовим, коли готівкова емісія уряду через різного роду соціальні програми створила такий серйозний ефект інфляції.

Друга проблема 2008 року : треба було лікувати цю проблематику, але вона лікувалася не за рухунок ревізії - давайте переглянемо бюджет, оптимізуємо календар, не з точки зору арифметики зменшення, а з точки зору календаря розширення, і тоді мультиплікація буде працювати зовсім по-іншому…

Єдине, що можна було зробити - не було зроблено, тоді перекидають на Нацбанк відповідальність через інструментарій монетарного характеру - ти повинен приборкати інфляцію. Національному банку, безумовно, це швидко вдається зробити за рахунок зменшення пропозиції грошей. Яка пропозиція щодо зменшення грошей може бути у Національного банку? Виключно через викуп валют. Якщо ви уважно подивилися, Нацбанк формував пропозицію грошей не через рефінансування, а через те, що формував викуп валюти, нацрезерви і відбувалась емісія.

Йому наказано було – змінити курс. При іншому курсі вже Нацбанк не виходить на ринок, не купує валюти, а значить, не пропонує гривні.

Вийшли на таку помилкову формулу – під тиском і диктатом уряду, коли була обмежена грошова пропозиція через переоцінку ревальвації курсу, і таким чином досить швидко приборкана (перед літом) сама інфляція.

Таким чином, емісія і продуктивна емісія, яка йшла в економіку через об’єктивний курс, була замінена на жорсткий монетарний голод, для чого треба було зробити посилення курсу.

Тоді, починаючи від будівництва і закінчуючи оптовою торгівлею, пішли перші ознаки ,  що такий монетарний голод починає сприйматися економікою дуже важко.

До цього вже потім приєдналися інші фактори, відтоді починаються перші відголоски того, що ми називаємо світовою кризою.

Першу реакцію ми зустріли на фондовому ринку, на рахунку фінансових операцій, потім досить сильно відчула галузь експортерів. Така антологія проблематики, яка виникла у нас у 2008 році.

Рецепти для одужання?

Як лікувати 2009 рік – перш за все, базове питання - стабільність. Жоден з рецептів не може проходити, доки він не отримав акценту стабільності.

Ми повинні пам’ятати, що одна точка повинна бути стабільною – поза сумнівом, це гроші .

Я маю на увазі їх девальвацію, яка допущена. Світовий ринок сьогодні є досить чутливим і, звичайно, говорити про якийсь абсолютимз це відносно. Ми говоримо зараз про ті коливання, які не збурюють паніки, не формують психозу на ринку.

Щоб досягти економічної стабільності, нам треба зробити фінансову стабільність, валютну стабільність.

На інфляції не будується динаміка економіки, навпаки, існує правило, що при певних динаміках інфляції економіка падає, а якщо це вище 35-37% - теоретично не може бути економіки росту.

 Першою загрозою української стабільності сьогодні це є, по суті, втрачений урядом контроль над бюджетною ситуацією.

На жаль, з минулого року - свідомо чи не свідомо - в практику увійшло несерйозне ставлення до планування економічної бази і макроекономічних фундаментальних координат.

Ми 30 днів тому прийняли бюджет з динамікою приросту валового продукту, збереженням рівня бюджету на базі 2008 року, і при цьому ще хочуть мати інфляцію 9,5%...

Здається, що тут одна рука не знає, що робить друга. Світова економіка – почнемо з США - очікує мінус 1,6%, європейська – від мінус 2-2,6%, російська – близько 1%... Китай, Індія – 6. Ця формула визнана ключовими фінансовими інститутами.

2009 рік – це рік стагнації. Готуватися треба до того, що ми не отримуємо тих бюджетних надходжень, ми не зможемо підняти економіку, як це було в попередні роки.

Коли Україна випадає через рожеві окуляри у плануванні з цього ряду, ми собі робимо надзвичайно небезпечні перевантаження: і бюджетні, і соціальні. Але в колі політиків говорять перше слово - соціальний стандарт... Догматом 2009 року, парадоксальним урядовим догматом було те, що рівень реальної заробітної плати, рівень соціального продукту, пенсій ми не знаємо...

Досягти можна тільки одним способом - треба реалістично, на прагматичній основі розрахувати макропараметри 2009 року. Я не хочу бути поганим пророком, але прогноз, із яким 30 днів тому вийшов уряд про економічну динаміку... увільняє уряд, парламент, більшість зокрема, від тих радикальних раціональних кроків, які треба робити, він просто розслабляє систему влади. І якщо в нас так виглядає картина економічної динаміки, тоді можна бути задоволеним політикою, методами, заходами... А це неправильно.

І сьогодні нам треба переоцінити якомога швидше, не гаючи часу, базові показники, починаючи з валового продукту. Безумовно, він не повинен мати тих рожевих прогнозів, про які 30 днів назад доповіла прем’єр-міністр.

Думаю, що, на жаль, мова може йти про падіння валового продукту, в розмірі...одного відсотка, і двох трьох... Сьогодні експерти, на яких можна покластися навіть прогноз мінус 5, вважають оптимістичним.

Хоча у мене є думка, яка б динаміка ВВП була найбільш оптимальною. Я не хочу про ці цифри говорити, аби не започатковувати політичними окрасами цю дискусію

Як громадянин України, я робитиму все, щоб реальне значення макропоказників було кращим. Друге питання  - це планування самого бюджету. Ми говоримо про те, що база 2008 року при плануванні бюджету урядом свідомо чи не свідомо, професійно чи не професійно, завищена не менше ніж на 30 млрд. 965 млрд. бази ВВП 2008 року, безумовно, в нас не має.

Третя позиція - це оцінка реальних подій 2009 року. Я прогнозувати не берусь. Експерти схиляються до того, що в районі 40-45% ми маємо за оптимістичним плануванням 2009 року показника приросту валового продукту.

Таким чином, якщо сплюсувати ці позиції, то вони показують, що бюджет, який прем’єр-міністр доповідала 30 грудня переднього року, не реалістичний приблизно на 30 млрд.

А це заробітна плата, це електроенергія, це захищені статті, це соціальні платежі тощо.

Іншими словами, нині я не ставлю за мету глибоко в деталях аналізувати концепцію бюджету 2009 року, він повинен бути просто реалістичним, і на його базі як на основному чиннику, як на основному ризику цінової позиції, я можу сказати, що при реалістичному бюджеті ми можемо сподіватися на те, що інфляційні очікування 2009 року у нас будуть більш реалістичними. Думаю, що 9,5 - це оптимістичний показник.

Але хочу пов’язати такі речі. Якщо ми візьмемо з-під контролю (уряду - УНІАН) державні фінанси, то ми можемо говорити, що той основний удар, який пішов по соціальних стандартах 2008 року, а він пішов якраз через інфляцію, такого удару ми уникнемо 2009 року.

Проблема 2008 року не (в падінні курсу-  УНІАН) в тому, а в тому, що воно було наскільки залповим, наскільки непродуманим, що піднімало інфляційні реакції на ринку.

Нам треба у цьому році цього не допустити.

Коли проаналізувати останніх років, починаючи із 1996 року бюджети, приросту (соціальних - УНІАН) стандартів в цьому році не було.

Це популізм, це переконує, що один із факторів політики 2008 року замість того, щоб виплатити менше але стабільною ціною, уряд пішов на поводу великих цифр, але ці цифри спонукали високу інфляцію, а потім і девальвацію гривні.

(УНІАН)

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter