Станіслав Шушкевич: Усе поділили так, що нікому нічого не дісталося, крім Росії

Благо, ядерна зброя не потрапила до рук Лукашенка... Я не міг передбачити монархічного мракобісся в колишньому СРСР. Лукашенко дав мені пенсію менш як $1,5 на місяць...

8 грудня 1991 року в Білорусі в селі Віскулі, поблизу Біловезької пущі, глави держав і уряди трьох радянських республік – України, Росії, Білорусі – підписали епохальну угоду. Цей документ констатував припинення існування СРСР як суб`єкта міжнародного права і декларував утворення Співдружності незалежних держав (СНД). В Угоді про створення СНД ці держави заявили про прагнення розвивати співпрацю в політичній, економічній, гуманітарній, культурній та інших сферах.

Напередодні п`ятнадцятої річниці підписання Біловезьких угод ми звернулися із запитаннями до першого керівника незалежної Білорусі, на той час – голови Верховної Ради БРСР, учасника і одного з підписантів історичного документа Станіслава Шушкевича. 

БЛАГО, ЩО ЯДЕРНА ЗБРОЯ НЕ ПОТРАПИЛА ДО  РУК ЛУКАШЕНКА

Станіславе Станіславовичу, недавно президент Вашої країни Олександр Лукашенко сказав, що підписання Біловезьких угод стало трагедією для мільйонів людей і що цим осквернили Біловезьку пущу. Як Ви – безпосередній учасник і співорганізатор цієї події – оцінюєте її п`ятнадцять років потому?

Наш президент – людина малоосвічена, має провінційну педагогічну освіту, і деякі речі до нього дуже повільно доходять. Ось він сьогодні тут заявив (інтерв`ю відбувалося у день відкриття Саміту СНД в Мінську. – Авт.), що дуже задоволений, що існує СНД. Але ж головною подією, подією в Мінську п`ятнадцять років тому, було саме створення СНД, тому що Союз фактично розвалився набагато раніше. Наш поки що нелегітимний Президент так і не зрозумів, що Союз розвалили за півроку до того – після ГКЧП.

Втім, почав цей розвал Горбачов, який не міг запропонувати путнього Союзного договору, і при цьому хотів виконувати, окрім президентської, ще й функцію політбюро ЦК КПРС і не йшов на конфедерацію, на яку логічно було б йти в березні 1991 року. А він запропонував текст нового Союзного договору, який був зовсім неприйнятний, тому що практично затверджував Радянський Союз, у якому місце політбюро зайняв би Президент Михайло Горбачов. Нам, тим, хто підписав Біловезькі угоди, просто вистачило мужності констатувати, що це відбулося.

Думаю, з часом це зрозуміє навіть наш президент. Тому що всім іншим це пояснено в шкільних підручниках і зрозуміло.

Що Ви відчуваєте напередодні цієї річниці?

Я дуже пишаюся тим, що ми тоді зробили. Ще три місяці тому я вважав це головним досягненням свого життя.

А зараз я серед своїх успіхів першим вважаю те, що мені вдалося без усіляких попередніх прохань про компенсацію вивезти з території Білорусі ядерну зброю і ракети. Це я зарахував до своїх досягнень після того, як Північна Корея випробувала якусь жалюгідну бомбочку.

Нагадаю, що у нас була вісімдесят одна надсучасна ракета, з них дев`ять – з боєголовками, що розділяються. Так от те, що це було вивезено і не потрапило до рук сьогоднішніх білоруських правителів, – гарантія того, що Європа живе спокійно.

А другим досягненням я вважаю створення СНД.

А як все ж таки оцінює Біловезькі угоди білоруський народ?

Коли я приїжджаю до Києва, мені так приємно їздити в метро. До мене підходять і кажуть, спасибі за те, що ви зробили разом з Леонідом Макаровичем... Я кажу: хлопці, це було дуже логічно. У Білорусі панує страх. Головне досягнення Помаранчевої революції – те, що люди заявили: вони не бидло, вони хочуть вільно мислити, вільно висловлюватися. Там, де люди вільно мислять, дев`ятнадцять з двадцяти громадян підтримують те, що ми зробили.

У 1991 році в резиденції, у двоповерховому мисливському будиночку у Віскулі, Ви приймали  високих гостей. Хто приїхав першим? З ким Вам доводилося більше  спілкуватися?

Першим прилетів до Мінська Борис Миколайович Єльцин. Другим прилетів Леонід Кравчук. У нас зав`язалася дуже цікава розмова, і тоді я вчинив дуже недипломатично, сказавши: Леоніде Макаровичу, запросіть мене у Ваш літак, у нас буде зайвих півгодини для розмови. І був дуже цим задоволений. Хоч ми і не говорили вголос фразу, що фактично констатуватимемо кінець СРСР, але дух цього розуміння був. Ми знали, що треба позначити, які суб`єкти хочуть укласти між собою угоду, щоб народи України і Білорусі, які не мали своєї грошової одиниці, не могли жити за правилами ринкової економіки, купувати за гроші нафту і газ у Росії, пережили зиму спокійно.

Росія пішла на підписання угоди про створення співдружності незалежних держав. Тобто вперше за 200 років визнала незалежність Білорусі і вперше за 300 років – незалежність України. Це відповідало результатам референдуму, проведеного в Україні і духу, який панував у Білорусі. Ратифікація документів зайняла всього декілька днів.

ГОРБАЧОВ ПІДКУПОВУВАВ НАЗАРБАЕВА ВИСОКОЮ ПОСАДОЮ

Л.Кравчук, С.Шушкевич, Б.Єльцин

Як усе відбувалося? Як власне народжувався цей документ?

Спочатку всі з`їхалися до Мінська, а потім приїхали до колишньої резиденції ЦК КПРС, у Віскулі. У цьому двоповерховому будинку були три резиденції, приблизно рівнозначні. У двох найкращих – поселили Бориса Миколайовича Єльцина і Леоніда Макаровича Кравчука. Була і третя – така ж, але я там не оселився, тому що ми хотіли запросити Назарбаєва, і я подумав, що мені як господареві незручно оселити Назарбаєва не тут. Загалом, ми запрошували його, але він не приїхав. Я поселився неподалік у котеджі.

З президентами приїхали дуже сильні групи, віце-прем`єри, міністри закордонних справ. Але саму технологію підготовки документів не знаю. Ми сказали: панове ми сформулювали таку фразу: СРСР, як геополітична реальність і суб`єкт міжнародного права припиняє своє існування. А ви повинні заповнити прогалини, що утворюються в результаті такої констатації. В угоді не повинно бути дірок.

До ранку вони зробили угоду з вісімнадцяти пунктів. По пунктах його приймали, і жоден пункт не був прийнятий у такому вигляді, в якому нам було запропоновано, деякі позиції об`єднали, і в результаті вийшов документ з чотирнадцяти пунктів. І надалі жоден юрист, жоден політолог не зробили зауважень, що угода погана або непродумана. Хороша вийшла угода.

Зазвичай такі документи готуються місяцями, а тут його зробили швидко. Тому що команди були дуже сильні. Але як вони працювали, я не знаю. А на останньому етапі ми не вносили правок, а запрошували представників команди і говорили, що ось тут повинно бути відредаговано в такому-то або такому-то напрямі. Це робили політологи і юристи.

Я читала на якомусь сайті, що до тексту угоди додавали якісь поправки, що стосуються долі флоту, Криму, військових баз України...

Це вигадки. Була домовленість, що з цілого ряду питань будуть прийняті серйозні угоди.

Цей процес почався пізніше – в Алма-Аті, Ташкенті, Києві. Було багато самітів, по яких укладалися угоди і в яких регулювалися питання: хто командує ядерною зброєю, як ділитимемо власність за кордоном. Правда, поділили так, що нікому нічого не дісталося, окрім Росії.

Але ніякого таємного пакту Ріббентропа-Молотова там не було.

Угоду підписали шість чоловік: прем`єри і керівники держав. Ми показали, що всі гілки влади єдині в цьому рішенні.

Горбачов був дуже роздратований цією подією, шумів у телефонну трубку. Ви з ним спілкувалися після цього? Чи не намагався він Вас відчитувати?

Михайло Сергійович любив і відчитувати, і повчати. Але я не відчував себе ущербним, і не соромився на відміну від інших лідерів, вихованих Компартією. Я йому відповідав, як університетський професор. І, чесно кажучи, ніде не відчував слабинки. Я на той момент не гірше за Горбачова розбирався в політології.

Ви пам`ятаєте, він ще в 1989 році обурювався: «Ай-яй-яй, естонські товариші не виключають введення приватної власності на землю». Він тоді не одержав ще інструкції від Тетчер і Рейгана, як поводитися в подібному випадку, він слухав дружину і політиків, які сидять поруч . А я нікого не слухав, я читав деякі книжки і дещо зрозумів. Тому, коли я виклав йому суть того, що сталося по телефону, він обурено питає: «А ви подумали, як на це подивиться світова громадськість?» Я кажу: «Ви знаєте, дуже пристойно подивиться. Он Борис Миколайович пояснив суть процесу Бушу, і той сказав, що це дуже добре». Андрій Козирєв (на той час міністр закордонних справ Росії. – Авт.) перекладав те, що сказав Буш Єльцину в нашій присутності, ми всі чули.

Образа у Горбачова була велика, але ми потім неодноразово зустрічалися, і ця образа минула. І він навіть сам відкриває нам деякі незрозумілі моменти події. Ви знаєте, що ми запросили на зустріч Назарбаєва. А Назарбаєв сказав Єльцину, що він дозаправиться у Москві і прилетить. А в Москві Назарбаєв прийшов до Горбачова, і той пообіцяв йому дуже високу посаду в майбутньому Радянському Союзі. Пообіцяв посаду в країні, якої на той момент вже де-факто не існувало.

Події в Біловезькій пущі обростають якимись історійками, байками. Подейкували, що Леонід Макарович раптово захотів на полювання, а єгері в такому поспіху не «підставили» йому для відстрілу кабана, як це робилося під час полювання радянських віп-персон, і наш президент нікого не підстрелив...

У першій редакції цей анекдот звучав інакше. Вітольд Фокін і Леонід Кравчук захотіли на полювання. І прем`єр Фокін підстрелив кабана, а Кравчук – ні. А єгері, нібито, пояснювали це так, що і одному, і іншому прив`язали кабанчика, але Фокін влучив у свого, а Кравчук перебив мотузку. Але за достовірність цієї історії ручатися не можу…    

ПИЛИ ТРАДИЦІЙНІ РАДЯНСЬКІ НАПОЇ

Наш перший президент писав, що Єльцин відразу після підписання договору сказав, що учасникам треба терміново відлітати. Ви не побоювалися якогось контрудару?

Не боялися. Безпеку було гідним чином забезпечено. Я не думав, що Горбачов піде на силові кроки. Безпеку наших зборів забезпечував білоруський КДБ, білоруські військові служби, які працювали в тісному контакті з російськими колегами.

А що пили високі гості?

Традиційні радянські напої. Білоруську горілку, пристойний вірменський і добрий молдавський коньяк. Але все уживалося символічно, я вас можу в цьому завірити. Згодом Борис Миколайович міг цим зловживати, але тоді – ні.

А чи правда, що проект документу, складений юристами вночі, поклали під двері кімнати, де мали підписувати угоду, і прибиральниця вранці його викинула?

Це така ж дурість, як і те, що всі були до нестями п`яні.

Я НЕ МІГ ПЕРЕДБАЧИТИ ТАКОГО МОНАРХІЧНОГО МРАКОБІССЯ НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ

Ви могли припустити, що розпад Союзу призведе до таких гострих соціально-економічних наслідків?

Я знав, що перехідний період від однієї формації до іншої буде болючим. Я бачив це на прикладі Польщі. Там була шокова терапія. У нас в деяких місцях був шок без терапії, тому що політологічна і економічна освіченість можновладців була низкою. Ще нижчою вона була у населення. І я розумів, що буде складно. Але припустити не міг, що деякі колишні республіки впадатимуть в монархічне мракобісся. Це помітно і в Азербайджані, і подекуди в Росії.    

ЛУКАШЕНКО ВСТАНОВИВ МЕНІ ПЕНСІЮ МЕНШЕ $1,5 НА МІСЯЦЬ

Розкажіть, як Ви зараз живете? Кажуть, що витоки нелюбові Лукашенка до Вас у тому, що він як перший президент не любить людину, яка реально була першим керівником незалежної Білорусі…

Що я можу сказати про нашого керівника… Він настільки обмежений, що своїм декретом встановив мені пенсію менше ніж півтора долара на місяць. Він сподівається, що приповзу навколішки і проситиму про помилування.

А я говорю, що зі своєю освіченістю я зароблю на життя. Навіть якщо мене позбавили можливості працювати у Білорусі. Я світ пізнав завдяки цьому. Я лекції читав, і не в якомусь занюханому університеті, а в Гарварді, в Йєльському університеті. Я читав лекції в престижних університетах Південної Кореї, Японії. А більше всього працюю в Польщі, у мене польська - робоча мова. І я чесною працею заробляю на життя.  

Як Ви назвете нинішній суспільний устрій Білорусі?

Це диктатура примітиву, дуже талановитого популіста, талановитого брехуна, який вводить людей в оману. При цьому в країні панує страх, зникають люди. І ця людина боїться втратити владу, тому що тоді слідчі органи почнуть аналізувати його діяльність.

Але це треба пережити. У Білорусі, я упевнений, є майбутнє.

Розмовляла Лана Самохвалова