Дочку Лілі Подкопаєвої хреститимуть у вбранні від Гуччі

«Ви, напевно, подумали, що вагітність - подарунок Небес за те, що узяли Вадима?» - запитала я якось Лілю. «Обидві мої дитини мені дані Богом», - відповіла Ліля.  Лілія і Тимофій дали інтерв`ю УНІАН

Олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва може вважатися найзнаменитішою мамою минулого року.  Спочатку Україну обійшли біг-борди, де Ліля тримає на руках усиновленого малюка – Вадима. (Ні їй, ні її чоловікові Тимофію Нагорному не потрібен був особистий піар,  єдиною метою цієї фотосесії і піар-акції спортивної зоряної пари було  створення в Україні традиції і інституту усиновлення).

«Дитина просто береться з дитбудинку, і  робиться щасливою», - таким було життєве кредо  цієї сім`ї. Лілія не робила таємниці з  відомої історії трирічної давнини: «Мене серйозно побили, мені зробили декілька операцій і лікарі практично не залишили мені надії мати дітей». Але вже готуючи документи на усиновлення, Лілія дізналася, що вагітна. «Ви, напевно, подумали, що вагітність - подарунок Небес за те, що узяли Вадима?» - запитала я якось в інтерв`ю. «Обидві мої дитини мені дані Богом», - відповіла Ліля.

У середині листопада  Лілія народила дочку, яку назвала Кароліною. Своє перше після пологів інтерв`ю Лілія і Тимофій дали УНІАН.

Лілю, Тимофію, запитання до обох,  як ви вписалися в роль двократних батьків? Два малюки в будинку, прибулі туди буквально один за другим. Вам, напевно, важкувато?

Ліля: До дванадцяти годин ранку ми самі з дітьми. Потім виїжджаємо у своїх справах. І спасибі моїй мамі, вона підставляє плече, займається малюками.

Тимофій: Так, бабусі - спасибі, вона мріяла поняньчити внучку, а зараз няньчить двох. Недавно кажу їй:  добре б третього.А бабуся у відповідь: ой, давайте почекаємо. Вночі прокидаємося по черзі. У нас – зміна караулу.

На кого схоже малятко?

Ліля: Татова дочка. Коли тато підходить, вона замовкає і перестає вередувати. Починає посміхатися, агукати. Ми назвали її Кароліною в честь Ані Лорак, але поки маленька,  називаємо Ліною. Зовні у неї все від Тимофія: губи, овал обличчя, вії пухнасті і догори закручені.

Тимофій: Ну, адже я її любив ще, коли вона не народилася. Вона знала, як ми її чекали.

Ліля: Але ж і я любила. Хочу запевнити і випередити запитання: Вадік аніскільки не обділений. Ми думали, що, коли прийдемо з пологового будинку, то вся увага перемкнеться на Ліну. Але – ні, Вадік вже ходить, робить рукою поцілунок, він відчуває себе королем в будинку. З ним дуже цікаво. Вадік все повторює, головне слово у нього – «тато».

Тимофій: Тато його перший знайшов, полюбив, потім в нього закохалася мама. Ми прийшли після пологового будинку, бабуся випила шампанського, розплакалася, говорить: «Ви не ображайтеся: але мені Вадік якось ближче». Ми залюблені в сина. Він тонко відчуває, коли  ти  хочеш спілкуватися, а коли  ти втомився.

Розкажіть, як проходили пологи?

Ліля

: Тимофій привіз мене у четвер в пологовий будинок. У п`ятницю була запланована операція. Ми народжували в п`ятому пологовому будинку. Це був запланований кесарів розтин – великий спорт дав про себе знати. Пам`ятаю, вже на столі в операційній я посміхнулася. А дорослі, як діти, у них якісь свої звичаї. Лікар перехрестив мене, перехрестив кожен кут операційної, помолився. Потім у нього з колегою така традиція: кожний з них відтягнув краєчок операційних рукавичок і хлопнув, вони ударили один одного по руці, і ... я прокинулася вже мамою.

Тимофій: Я приїхав в пологовий будинок її підтримати, а підтримувати довелося мене. Мені сказали: за годину ти будеш татом. Операція почалася на годину пізніше, я не знав, і простояв весь білий, пройшли дві години, а ще нічого невідомо. Але потім почув, як Кароліна плаче. Показують її мені. Її одягнули в жовтий костюмчик, куплений мною напередодні, – така кукурузка. Я говорю: донечко, не плач, а то я помру від страху. Вона раптом – замовкла. Медсестри здивувалися. Кажуть: потримайте доньку, а я не знаю, як за неї узятися.

Ліля: У перший же день з Харкова прилетіла Ані Лорак, хотіла мене відвідати. Принесли Ліну, вона на китаянку була схожа, підпухла, вії склеєні. Перші дні важкувато було – шов болів, але сумувати було ніколи: доступ до тіла продовжувався постійно.  Мені стільки квітів приносили, це була навіть не галерея, а цілий Ботанічний сад. Такі букетища. А ще подарунки довкола, коробки і стрічки-стрічки. Так приємно потім було відкривати ці коробки. Там були красиві рамки, одяг для малятка.

А хто дарував квіти? Можна оповістити весь список?

Ліля:

Перший букет – від нашого друга Володі, ще від директора компанії «Конті». І потім багато всього було: від кампанії «Лайф», від корпорації «Індустріальний Союз Донбасу», від Гаріка Крічевського, Тіни Кароль, Ані Лорак, Яни Клочкової. Віталій Кличко передав букет квітів. 

Наші друзі виявили неймовірну турботу. Наш друг, старший товариш і наставник Олександр Шніпко  дізнався, що мені можна їсти банани і печені яблука. Приніс кілограмів десять бананів.  Я говорю: Олександр Сергійович, я ж не мавпа. Потім він дізнався, що дітям потрібні памперси, тож замовив мікроавтобус з памперсами. 

Насправді, усвідомлення того, що діти – це щоденна копітка робота, приходить пізніше. Діти -  неймовірне щастя, вони дарують дуже багато радості, при цьому вони здатні «вибити» тебе з колії на цілий день. Іноді можна збожеволіти, коли вони водночас починають плакати, і  вони не можуть сказати, чому плачуть.

А у Вадіка і Ліни вже складаються якісь стосунки?

Тимофій

: Вадік спочатку був дуже здивований, коли бабуся узяла на руки Ліну, потім трохи ревнував. Зараз все нормально. Підходить, за ніжку зачіпає, демонструє, що хоче поспілкуватися.

Коляску навіть в свій рік і місяць гойдав.

Хто буде хресними батьками Кароліни?

Ліля:

Ані Лорак  і Сергій Льовченко, наш близький друг, у нього мережа магазинів «Діамант» і «Золота Лілія». Хреститимемо Кароліну в православній церкві недалеко від Аскольдової могили, цей храм від Лаври, ми туди часто заїжджаємо. Моя подруга Оксана Козій подарувала Ліні біле пальтечко, колготки, такі ж - пов`язочку і піньєтки, все це: чи то Гуччі, чи то від  Діора, і сказала, що все це для хрестин. 

До нас стільки посилок йде: з Канади, з Америки. І є речі, які навіть поносити не встигнемо.

Тимофій: У нас дуже багато друзів, які намагаються вивести країну з демографічної кризи, і ми їм передаровуватимемо. Частину іграшок ми віддаємо в дитячий будинок. Там забагато не буває. Ми, як і раніше , опікуємося Донецьким обласним будинком дитини. Його, до речі, вже полюбило дуже багато людей. Туди недавно приїжджав ветеран війни 96-річний дідусь з Харкова. Він після війни сам працював директором дитячого будинку, привіз п`ять тисяч гривень, які збирав з пенсії, половину суми він віддав на памперси і солодощі, а половину – роздав персоналу: каже, що знає, як важко там працювати, і як небагато одержують вихователі.

До речі, сьогодні я побував в міністерстві сім`ї, і мені назвали дивовижні цифри.  У 2005 році українськими сім`ями  було усиновлено близько чотирьохсот дітей, цього року їх усиновили більше трьох тисяч, і основний потік заявок на усиновлення пішов після 13 липня, після публічного оголошення рішення суду про наше право усиновити Вадима. Тільки тридцять наших друзів звернулося до нас, сказавши, що усиновлятимуть. І дуже важливо, що цей рік в Україні буде оголошений роком національного усиновлення. Американці усиновлюють 25 тисяч дітей зі всього світу.

Ліля: Люди, які спочатку питали: що повинно відбутися, щоб зважитися на усиновлення, тепер просто хочуть узяти малюка.

Добродійністю стало займатися модно. І дуже важливо, щоб мода стала традицією, частиною національного характеру.  Слов`янська широта душі чомусь не працює, коли йдеться про усиновлення.  Ми бачили передачу про те, що в Чечні є дитячий будинок, звідки чеченські сім`ї усиновляють російських дітей, етнічних росіян.

У вас в будинку дві дитячі кімнати?

Діти живуть окремо, - сміється Тимофій, - у Вадима кімната в блакитних тонах, ми для оформлення його дитячої брали дизайнера, там стеля як зоряне небо і іграшки, що світяться, – над ліжечком.

Ліля: А Ліна спить в кімнатці в кремово-жовтих тонах, колиска в стрічечках. Ми без фанатизму готувалися до приходу дочки, подруги попередили, що все подарують.  Так і вийшло.  А найнеобхідніше я купила, коли їхала в пологовий будинок.

Ви читаєте якісь книжки про виховання дітей? Кажуть, що конфлікти, які стосуються виховання дітей,  в сім`ї найгостріші?

Тимофій:

Ні, ми все вирішуємо колегіально. Ми хочемо виховати здорових, добрих і успішних людей. І якісь канони в сім`ї будуть.

Звичайно, ми читаємо журнали про виховання дітей і книги.

Ліля: Остання книга, яку я прочитала, називалася  «Здоров`я дитини і здоровий глузд батьків». Вона допомагає мені знайти золоту середину у всьому, що стосується малюків.

Маша Міщенко

Фото з сімейного альбому Лілії Подкопаєвої і Тимофія Нагорного