Нафтові "кровосісі", або Скільки ще держава буде годувати переробників

Кабмін і далі підлещується до власників НПЗ, продовжуючи їм старі стандарти якості на бензин і обіцяючи всілякі пільги. Натомість пора ставити питання ребром: хочете залишитися на ринку - інвестуйте в нове обладнання...

Кабмін в черговий раз повернувся до теми модернізації українських нафтопереробних підприємств. Раніше власники НПЗ неодноразово намагалися проштовхнути через уряд введення мит на імпорт до України нафтопродуктів, стверджуючи при цьому, що як тільки вітчизняний ринок закриється для імпортерів, які нібито демпінгують, НПЗ зможуть почати глибоку модернізацію обладнання та виведення своєї продукції на європейський рівень.

На щастя для автомобілістів, в цьому питанні Кабмін поки не пішов на поводу у власників НПЗ. Втім, останні не перестають продукувати ідеї: тепер мова йде не про введення додаткових зборів з імпортерів бензину, а навпаки - про скасування податку на додану вартість щодо імпортної нафти. Тобто, уряд свідомо йде на зниження надходжень до держбюджету, очікуючи, що зростаючий прибуток НПЗ буде спрямований на підвищення глибини переробки нафти. Не забувають в Кабміні і про можливість введення мита на імпортне паливо, знову таки з метою підтримки «вітчизняного виробника». Одним словом, всі сили кинуті на те, аби у нас, нарешті, почали виробляти бензин, що не поступається за якістю білоруському або польському. Хотілося б вірити, що запропоновані заходи дійсно допоможуть відродити в Україні стратегічно важливу галузь, але дуже вже багато факторів, які недвозначно натякають на утопічність таких надій... Ну як мінімум, питання викликають методи стимулювання...

Причинно-наслідкова проблема

На початку цього тижня, як писали ЗМІ, в Кабміні відбулося закрите засідання, присвячене підтримці української нафтопереробної галузі. На ньому було запропоновано звільнити від сплати ПДВ 10 млн тонн нафти, імпортованої в Україну щорічно.

Офіційно, правда, цю інформацію поки ніхто не підтвердив, але все виглядає так, начебто Кабмін зібрався допомагати нафтопереробникам не за рахунок імпортерів бензину, а за рахунок українських громадян, які купують його. Не можна виключати, що для оздоровлення галузі буде застосований «цілий комплекс заходів». Той факт, що в уряді не відмовилися від ідеї обкласти митом імпортний бензин, підтвердило агентству УНІАН високопоставлене джерело в КМУ. Дана ініціатива простежується і в нещодавній заяві прем'єр-міністра Миколи Азарова. Він конкретно вказав на причину проблем галузі, зазначивши, що її треба захистити від напливу імпортних нафтопродуктів. При цьому прем'єр нагадав, що через відсутність рентабельності зупинилися 5 із 7 українських НПЗ, а інші два працюють з перебоями. «Чому вони стоять? Тому, що наші друзі в Росії встановили таке вивізне мито на нафту, яка в сукупності з ціною нафти робить за нинішніх цін на заправках нерентабельною переробку нафти», - сказав Азаров.

В принципі, немає нічого дивного в тому, що прем'єр озвучує давню мрію власників НПЗ про введення імпортного мита на нафтопродукти, але от згадка про причини зупинки заводів викликає в експертів здивування.

Заступник директора НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев переконаний, що помічники Азарова, які готують йому інформацію про ринок нафти і нафтопродуктів, дезінформують прем'єр-міністра. «Радники прем'єра чомусь вирішили, що російське експортне мито на нафту робить її вартість для українських нафтопереробних заводів неконкурентною порівняно з цінами на нафту, що поставляється польським чи румунським НПЗ. Але це не так - експортне мито додається всередині Росії для того, аби забрати надприбутки у нафтових компаній. На кордоні ж Росії ціна продажу нафти визначається світовими цінами - нафта російської марки Urals продається з певною знижкою від ціни марки Brent у зв'язку з високою її сірчистістю. Тому немає жодних проблем для українських НПЗ закуповувати російську нафту за ринковою обґрунтованою ціною зі знижкою на величину транспортної складової. Якщо Азаров говорить про проблеми, викликані експортним митом, то уникнути його можна тільки в разі приєднання України до Митного союзу, тоді російська нафта буде надходити до України за тією ж ціною, за якою вона надходить до Білорусі», - пояснив експерт.

Що ж стосується введення Україною імпортного мита на нафтопродукти, то прем'єр-міністр визнає, що це буде суперечити зобов'язанням перед СОТ.

«Якщо ж Україна введе мито вибірково, наприклад, щодо Білорусі, то у відповідь підуть мита на українські товари, що ввозяться на територію Митного союзу, членом якого є Білорусь», - зазначає Рябцев. У зв'язку з цим експерт вважає, як мінімум, спірним твердження, що завдяки введенню імпортних мит на нафту наша країна зможе отримати хоч якісь переваги. Ну і, звичайно, не можна забувати про споживачів нафтопродуктів, для яких в результаті подорожчає бензин.

Однак, на думку Рябцева, український уряд все ж може зважитися на введення невеликих мит на імпортний бензин у розмірі 2-3% від його ціни. «Це можна зробити навіть незважаючи на членство в СОТ, в результаті Україна буде отримувати до 20 євро з тонни нафтопродуктів. Але цього занадто мало, аби допомогти нашим НПЗ запуститися, їх продукція, як і раніше, буде не в змозі конкурувати з імпортними бензинами. Єдиним відчутним результатом цього кроку стануть додаткові надходження в держбюджет і невелике подорожчання нафтопродуктів. Хоча, останнє під питанням, оскільки уряд може притиснути трейдерів, зобов'язавши їх витримувати ціни на заправках на нинішньому рівні. Це цілком реально, оскільки на тлі зниження цін на нафту на світовому ринку у трейдерів є невеликий «жирок», який дозволить їм заробляти, не піднімаючи роздрібні ціни і після введення імпортного мита», - прогнозує Рябцев.

За його словами, таким чином відбудеться перерозподіл прибутку від продажу імпортних нафтопродуктів на користь держави. Припустимо, що напередодні парламентських виборів це стало б непоганою підмогою для партії влади, якій вкрай необхідні кошти для всіляких соціально-електоральних програм лояльності. Але результати такого компромісного мита для самих НПЗ у експерта не викликають оптимізму.

«Лисичанський, Кременчуцький і Одеський [нафтопереробні] заводи втратили свою конкурентоспроможність, в першу чергу, в зв'язку з тим, що вони не в змозі виготовляти нафтопродукти, що відповідають встановленим в Україні ще в 2007 році стандартам. Їхні проблеми зумовлені виключно технологічною відсталістю. Якщо Україна введе імпортні мита на нафтопродукти, ці заводи дійсно зможуть запуститися, але гроші на модернізацію у них все одно не з'являться, вони зможуть вийти лише на мінімальну рентабельність», - пояснив Рябцев.

Гарантії в обмін на анулювання ПДВ

Повернемося до ідеї скасування ПДВ на імпортну нафту. Тут відразу виникають питання, на який термін вводяться ці податкові пільги і як вони будуть розподілятися між нафтопереробними заводами?

Сьогодні Україна імпортує нафту в основному з Азербайджану і Росії, при цьому від російської нафти залежить, по суті, один Лисичанський НПЗ. Правда, цьому підприємству для нормального завантаження її потрібно майже 5 млн тонн щорічно, тобто, половина обсягу нафти, який передбачається щорічно звільняти від ПДВ. При цьому варто нагадати, що власник Лисичанського НПЗ зобов'язаний виконувати вимоги російського уряду, які вимагають від нього весь обсяг нафтопродуктів, вироблених з російської нафти, повертати на митну територію РФ - працювати за толінговою схемою. Виходить зовсім смішна ситуація - росіяни обкладають свою нафту експортним митом, а ми звільняємо її від ПДВ і повертаємо їм у вигляді бензину.

Не важко здогадатися, що навколо 5 млн тонн, які залишаються,  розгорнеться неабияка боротьба, яка цілком може спровокувати корупційні схеми розподілу нафти між НПЗ.

Проте, експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук позитивно оцінює ідею. «Якщо держава готова йти на втрати бюджетних надходжень заради модернізації нафтопереробної галузі, то, в принципі, це добре. Однак виникає питання, яким чином держава зможе проконтролювати власників заводів? Ніхто не гарантує, що вони скористаються пільгами для того, аби провести глибоку модернізацію. Можливо, варто ввести якусь заставну систему - пакет акцій НПЗ передається державі і в разі, якщо власник підприємства так і не провів модернізацію, акції залишаються в держвласності. Але на такі умови власники навряд чи підуть. Звільняючи нафту від ПДВ, необхідно чітко прописати зустрічні зобов'язання власників нафтопереробних підприємств», - вважає експерт.

Ось і ще один важливий нюанс сплив. Це, наприклад, Путін, надаючи пільги нафтопереробним компаніям в обмін на обіцянку провести модернізацію виробництва, може розраховувати, що його не проігнорують. Російські олігархи знають - з Володимиром Володимировичем не побалуєш. У нас же влада поки не може похвалитися такою глибиною «порозуміння» з великим бізнесом.

Але якщо вводити повноцінне імпортне мито Україні не дозволить СОТ, звільняти нафту від ПДВ ризиковано, а НПЗ за свій рахунок модернізуватися відмовляються, то чи є вихід з цього глухого кута? Корольчук схильний прогнозувати подальше поглиблення кризи в нафтопереробній галузі. «Я не вірю, що нашим заводам вдасться швидко провести глибоку модернізацію. Імпортні нафтопродукти, як і раніше, будуть превалювати на вітчизняному ринку, а наші виробники збережуть за собою не більше 30%. В принципі, Україні вистачить двох заводів - Лисичанського і Кременчуцького, але, звичайно, після їх модернізації», - підкреслив експерт.

Висновок один - державі пора припинити підлещуватися до власників НПЗ, продовжуючи їм старі стандарти якості на бензин і обіцяючи всілякі пільги. Пора ставити питання ребром: хочете залишитися на українському ринку - інвестуйте в нове обладнання. Деякий оптимізм вселяє заява голови Луганської облдержадміністрації Володимира Пристюка на зустрічі з працівниками Лисичанського заводу. На його думку, пошук нового власника НПЗ - оптимальне рішення проблем підприємства. Незрозуміло, правда, яким чином позиція пана Пристюка корелюється з ініціативами Кабміну...

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News