Україні обіцяють мільйони євро за перемогу над «тендерною мафією»
Україні обіцяють мільйони євро за перемогу над «тендерною мафією»

Україні обіцяють мільйони євро за перемогу над «тендерною мафією»

19:42, 24.10.2012
9 хв.

США і Євросоюз настійно рекомендують нашій країні переписати закон про держзакупівлі, зробивши ці процедури прозорими. Натомість готові відновити програми фінансової допомоги загальним обсягом 200 млн євро.

 

США і Євросоюз настійно рекомендують нашій країні переписати закон про держзакупівлі, зробивши їх прозорими. Натомість готові відновити програми фінансової допомоги загальним обсягом 200 млн євро.

Державні закупівлі в Україні – предмет особливого інтересу і пильної уваги. Не дивно: на держзамовлення витрачається чи не кожна четверта гривня ВВП. Тільки за перше півріччя 2012 року обсяг держзакупівель становить майже 280 млрд грн, а до кінця року, як чекають у Мінекономрозвитку і торгівлі, він зросте ще більше – до 350-400 млрд грн.

Відео дня

Зрозуміло, що боротьба за цей колосальний ресурс – жорстка і безкомпромісна. А часто ще й підкилимова. Пересічний громадянин може лише здогадуватися про мету переважної більшості державних конкурсів, не кажучи вже про те, хто ж стає переможцем «тендерних перегонів». Не дивно, що в Україні, за словами прем'єр-міністра Миколи Азарова, утворився цілий «прошарок кровосісів».

Часто постфактум ми дізнаємося, наприклад, про особливості «закупівель в одного учасника», коли держава не тільки не зобов'язана звітувати про проведення конкурсу, вона ще й, по суті, ніякого конкурсу не проводить, а укладає прямий договір з комерційними структурами про постачання товару чи послуги. Постфактум ми розуміємо, що термін «тендерна мафія» не такий уже ефемерний, якщо взяти до уваги, скажімо, обставини формування так званої Тендерної палати.

Та що казати, державні кошти на формально законних підставах перекладаються з однієї кишені до іншої – як правило, добре знайомої і «готової» до будь-якого взаємовигідного освоєння державних капіталів, а громадськість нічого вдіяти не може.

Цікавий нюанс: Закон про здійснення державних закупівель у новій редакції був прийнятий у 2010 році. До цього моменту державні закупівлі регулювалися різними законами і нормативними актами, а контролювалися, як запевняють експерти, «різноманітними тендерними палатами і міжвідомчими комісіями з незрозумілим статусом і розмитою відповідальністю». І хоча закон врешті-решт високо оцінила експертна спільнота, спогади про вирування пристрастей навколо ухвалення багатостраждального документа досі викликають дрож у тих, хто перебував у той момент у «вирі подій».

Як заохочення за ухвалення багато в чому правильного закону Євросоюз відкрив лінію фінансової допомоги Україні, спрямовану на боротьбу з корупцією і подальший розвиток сектору державних фінансів, включно з державними закупівлями.

Втім, уже через декілька місяців Рада почала потихеньку коректувати закон. Так, влітку 2010 року було прийнято закон про особливості проведення держзакупівель до футбольного чемпіонату Євро-2012. Закон, зокрема, дозволяв уповноваженому органу здійснювати держзакупівлі "до Євро" в одного учасника.

А через рік, навесні-влітку 2011 року з подоланням вето Президента приймався закон, який спрощує проведення держзакупівель, зокрема, було дозволено здійснювати закупівлі в одного учасника без узгодження з уповноваженим органом у сфері закупівель, а також запроваджувалась низка інших "спрощень". Прийнятий у травні законопроект викликав зауваження у представників Єврокомісії і Світового банку. Президент ветував його, законопроект допрацьовувався спільно з представниками СБ, і в липні того ж року Рада прийняла закон у більш легкостравному вигляді, вже з урахуванням зауважень Президента.

Проте навесні-влітку 2012 року, поки громадськість обстоювала право на рідну мову, масово виявляючи повагу то до російської, то до української, у Верховній Раді швидко прийняли відразу декілька поправок до «закупівельного» закону, дозволивши цілим галузям і окремим підприємствам використовувати спрощену схему торгів з одним учасником. Почали мирно – скасували дію закону щодо процедури поповнення бібліотечних фондів періодикою і книгами (Закон про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 22 лютого). Потім настала черга закупівель природного газу. У квітні 2012 року Рада прийняла чергову партію поправок, які обумовлювали, що дія Закону «Про здійснення державних закупівель» не поширюється на випадки, коли предметом закупівлі є природний газ, послуги з його транспортування (зокрема переміщення, фрахтування, страхування, зливання/наливання, інспекції кількості та якості), розподілу, постачання, зберігання. У червні зі сфери дії закону виключили реалізацію цільових екологічних інвестпроектів і підприємства ОПК. Ніби все логічно.

Але під шумок протестно-мовних настроїв у країні почали відбуватися дивовижні речі, які навіть МЕРТ не приховує. За даними міністерства, кількість «закупівель в одного учасника» за перше півріччя 2012 року фактично вдвічі перевищило річний (!) показник минулого року. У 2011 році «спрощені» закупівлі становили 29,9% загального числа торгів, а до липня 2012 таких було вже 54,3% – вважай, кожен другий тендер. Ні тобі конкуренції, ні вибору ціни, ні навіть натяку на залучення якомога більшої кількості учасників, включно з представниками малого і середнього бізнесу, які про держзакупівлі навіть мріяти не можуть. І чи треба казати, що до Євро-2012 чимало конкурсів мали явно опосередкований стосунок, а то й узагалі жодного?

Єврокомісія стурбована новим законом України про держзакупівлі

Такі трансформації миттєво примусили європейських колег засумніватися у правильності вибраного Україною шляху. Тільки-но Європа побачила вал законодавчих змін, потік фінансової допомоги Україні відразу було припинено. Країна одержала лише 31 мільйон євро зі 100 можливих. У фінансовому сенсі втрата, може, й невелика, але в ідеологічному і репутаційному вимірі вона скидається на припинення співпраці з світовими фінансовими організаціями.

Втім, під кінець року зарубіжні партнери знову активно заговорили про те, що Україна таки може розраховувати на відновлення фінансування у разі дотримання певних умов і активного руху у бік створення прозорої системи держзакупівель.

«Ми можемо говорити про 200 млн євро до кінця 2013 року на реалізацію декількох проектів у секторі державних закупівель, енергетики, захисту довкілля, скасування технічних бар'єрів. Проте є умова виділення коштів – конкретні досягнення у розвитку означених секторів і в системі управління державними фінансами», – заявив керівник програм допомоги Україні Представництва Європейського Союзу в Україні Ендрю Расбаш.

«Тепер ми повинні побачити, що механізм розподілу коштів зручний і зрозумілий, оскільки фінансова допомога йде безпосередньо до бюджету країни і далі розподіляється українською владою. Образно кажучи, ми платитимемо за результатом: є прийнятний результат – ми переказуємо гроші», – додав Расбаш.

Як бачимо, Євросоюз застиг в очікуванні конкретних заходів з боку України у напрямку повернення сфери держзакупівель у законодавчо вивірене русло. Тим паче, що, згідно з чинним Законом «Про здійснення держзакупівель», з 2013 року Україна зобов'язана почати виконання Плану дій, підготовленого у рамках реалізації Стратегії розвитку системи держзакупівель, розробленої силами Міністерства економічного розвитку і торгівлі спільно з USAID і Проектом ЄС із гармонізації сфери конкуренції і державних закупівель. Проект документа, розрахованого на 5-7 років (основні положення якого днями презентували у Києві), вже подано на узгодження у Мінфін, Мін’юст і Представництво ЄС в Україні.

Заступник керівника проекту ЄС з гармонізації сфери конкуренції і державних закупівель Валентин Дерев’янкін відзначив: «Сьогодні лише 45% державних тендерів у країні проходить за процедурою відкритих торгів. А тим часом саме ця процедура повинна бути базовою для системи державних закупівель, тому що тільки конкуренція дозволить не лише великм гравцям, але й малому і середньому бізнесу прийти у цю сферу. Що більше підприємств буде залучено, то краще», – упевнений експерт.

З цим погоджується і представник USAID Сімеон А.Сагайдачний. Представляючи основні положення Стратегії, він, крім іншого, звернув особливу увагу на необхідність підготовки кадрів, які могли б на постійній основі, а не від випадку до випадку, займатися організацією державних закупівель за максимально зрозумілою і прозорою схемою із залученням якомога більшої кількості учасників торгів.

Від себе додамо, що, згідно зі Стратегією, етапним має стати формування в Україні спеціалізованих баз даних учасників торгів, легкість обміну інформацією про них між регулювальними і контролюівльними органами. При цьому контроль за проведенням конкурсів повинен полягати не лише в додержанні всіх процедур, але й в аналізі ефективності закупівель. А для цього запропоновано нові механізми проведення торгів – електронні закупівлі за обумовленим переліком товарів – без паперової тяганини і гранично прозорі для продавця і покупця товару чи послуги, а також рамкові угоди, які передбачають визначення відразу декількох переможців торгів, до послуг яких можна вдаватися кілька разів упродовж певного часового періоду.

І все б нічого, але біда в тому, що всі ці пропозиції, на жаль, лише теоретичні розробки. Поки що вони тільки обговорюються. Як і коли їх буде реалізовано на практиці (і чи буде), не береться прогнозувати ніхто.

Олеся Сафронова (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся