У скільки гривень оцінять долар?

НБУ прогнозує можливість зміцнення гривні, влада виступає проти. Аргумент – експортерам як головним постачальникам валюти потрібна підтримка. Але визначити курс усе ж можна...

Перші акценти у розбіжностях щодо монетарної політики Банкова і Національний банк розставили. Глава НБУ Володимир Стельмах зробив, правда, неоднозначний прогноз, що курс гривні зміцнюватиметься по відношенню до світових валют на тлі поліпшення економічної ситуації в Україні, що має відбутися завдяки президентській програмі реформ. А ось в Адміністрації Президента не бачать необхідності змінювати валютну ситуацію, частково пояснюючи це турботою про експортерів. Які, у свою чергу, всі до одного є найбільшими платниками податків.

Так, голова адміністрації Сергій Льовочкін, коментуючи ту обставину, що регулятор, у якого є достатні валютні резерви, останнім часом не виходив з валютними інтервенціями (тим самим, укріплюючи курс гривні), заявив, що «укріпити гривню в нинішній ситуації - це влізти в кишеню експортерам, які є найкрупнішими платниками податків, формують фонди оплати праці. Крім того, цьому не сприяє кон`юнктура ринків. Отже, крок на зміцнення гривні був би абсолютно недоцільним і недалекоглядним».

Причому до цього він додав і подальші дії влади щодо Нацбанку: «Стельмах виправляється. Гривня стабільна». Отже, зміна керівника НБУ є не першочерговим завданням. За його словами, зараз готуються зміни в закон про Національний банк. Законопроект збільшить кількість заступників з трьох до п`яти, підвищить незалежність НБУ від уряду, що є вимогою МВФ. А В.Стельмах працюватиме до того часу, поки Президент не внесе нову кандидатуру, яка врахує багато критеріїв. У першу чергу, це повинна бути досвідчена людина, яка «утримуватиме штурвал».

Іншими словами, поки не знайшовся фінансовий рульовий, В.Стельмах продовжить трудитися на благо чіткого певного курсу, який нас, власне, і цікавить.

Укріплювати не можна обвалити

Немає однозначної думки, що краще – укріплювати чи девальвувати національну валюту. Якщо уважно придивитися до офіційного курсу НБУ долар/гривня, то стає зрозуміло – регулятор поволі, але упевнено йде своєю стежкою – укріплює позиції нацвалюти. Тільки за червень вона «видужала» по відношенню до долара на 0,19%. Якщо продовжити в такому темпі, то до кінця року курс буде на рівні 7,8 грн./дол.

У цілому, зміцнення хоч і незначне, але цілком обґрунтоване. Щоби утримати позиції, регулятор змушений постійно викупляти надлишки валюти на міжбанківському ринку. Тільки за травень НБУ викупив більше 1 млрд. дол. Завдяки таким діям, збільшується маса грошей в обігу. Наприклад, за підсумками того ж травня грошова база виросла на 8,2 млрд. грн. А щоби не стимулювати інфляцію, НБУ регулярно вилучає гроші з ринку шляхом продажу власних сертифікатів і ОВДП на умовах РЕПО. Але таким методом проблему не вирішити. Тактика вилучення грошей, по-перше, заганяє регулятора в додаткові витрати на виплату відсотків за цінними паперами, а по-друге, відстрочує питання надлишку, з яким однаково доведеться розбиратися, на майбутнє. Тому зміцнення гривні, в цілому, логічне з урахуванням реалій нашого фінансового ринку.

Виникає питання, а чому не укріпити курс до 7,5 грн./дол. або ще нижче, що  радикально змінило б ситуацію на ринку. Так ні, існує ряд ґрунтовних причин, які вимагають стабільного курсу або незначного зміцнення гривні.

Головна причина – турбота про українських експортерів, перш за все металургів. На світовому ринку ціни на метал падають, швидше за все, тенденція простежуватиметься  все літо. У даному випадку «дешева» гривня стає конкурентною преференцією для наших металургів на світових майданчиках, зокрема, відносно російської і китайської продукції. А з урахуванням того, що в структурі вітчизняного експорту частка металургії найвагоміша - 39%, то, підтримуючи ГМК, ми забезпечуємо необхідний притік валюти в Україну, а також зростання експортної виручки. Все так, АЛЕ. Велику частину енергетичних ресурсів, необхідних для виплавки металу, а останнім часом і сировини, ми купуємо за кордоном. Як результат – частка мінеральних продуктів в структурі імпорту складає майже 35%. Виходить, чим більше наші металурги експортують, тим масштабнішим стає необхідний для них імпорт. Так, за підсумками травня, імпорт українських компаній, у тому числі, і природного газу, виявився на 152 млн. дол. більшим, ніж експорт.

Не можна не враховувати і поповнення державного бюджету. Зниження курсу – це, перш за все, здешевлення імпорту, що, зрештою, приведе до падіння суми нарахування ПДВ на імпортні товари. Хоча, з іншого боку, це хоч якось вирішить проблему з відшкодуванням податку (за даними ДПАУ, заборгованість з відшкодування податку на додану вартість на 1 травня склала 27,3 млрд. грн.). Крім того, зміцнення гривні може спровокувати дефляцію, оскільки «дешеві» імпортні товари стимулюватимуть падіння цін. А це – недонадходження податку на прибуток в державну скарбницю, параметри якої і без того дуже складно буде виконати цьогоріч.

І ще одна обставина. Якщо процес зміцнення гривні набиратиме оберти, то, швидше за все, повториться ситуація 2008 року – на наш ринок хлинуть спекулятивні гроші від нерезидентів. Для них вигідно скуповувати держоблігації, вони зможуть одержати як дохід від цінних паперів, так і премію за ревальвацію курсу. Але як тільки нерезиденти одержать бажане, відразу почнуть вилучати валюту з країни, і благополуччя України опиниться на гачку кризи.

Усі "прийоми" нашого фінансового ринку перераховані. Вибір за владою. Але, схоже, вона його вже зробила.

Олександр Охріменко, кандидат економічних наук (для УНІАН)

УНІАН в Google News