Підвищення тарифів на електроенергію: економічна доцільність на користь олігархів

Кабмін планує з 2011 року в 2,4 разу підняти тариф на електроенергію для населення. Основний аргумент – скорочення обсягу перехресного субсидування, тобто знімається навантаження з промисловості, що є світовою практикою. Але в Україні цією самою промисловістю є 3-4 олігархи, чиї власні кишені якраз і поповняться від реалізації ідеї...

Хочу почати з поради. Дорогі мої співвітчизники, проведіть новорічні свята якомога веселіше, оскільки наступний рік вас навряд чи радуватиме. Попереду настають суцільні нововведення, які, на жаль, нічого хорошого нам не обіцяють. Доведеться жити за правилами, які нам підготували Податковий, Житловий і Трудовий кодекси, реформи в енергетичній і пенсійній сферах, а також в ЖКГ. Усі вони за логікою речей абсолютно адекватні світовій практиці, але при цьому абсолютно не відповідають українській дійсності і обіцяють тільки одне – підвищення вартості всього, що тільки може подорожчати при повному зубожінні всіх, хто протягом 20 років намагається вижити. Якщо боротьба із зведенням фіскальних і трудових законів (до речі, спасибі владі за реанімацію громадської свідомості) залишає надію у оптимістів на краще, то відносно досліджень «ідеологів» в енергетиці не варто будувати ілюзій. Енергорішення Кабміну продиктовані умовами договорів з головним кредитором – Міжнародним валютним фондом. «Спонсор» не тільки рятує Україну від дефолту, щільно затягуючи вузол «співпраці» черговою порцією фіндози, але й навчає нас жити цивілізований. Його поради, проти яких так солідарно повстала значна частина працюючої Європи, прописані в будь-якому підручнику з економіки. Отже рухаємося вірним шляхом, шкода, що завершуємо завжди безвихіддю – те, що має обернутися благом для всіх, осідає в гаманцях трьох-чотирьох осіб, які, по суті, і правлять бал – як в парламентському дансхолі, так і на економічному дансингу. У нашому випадку поговоримо про електрику, на яку поспішила в цілях економії перемкнутися далеко не меншість українців.

"Цивілізоване" рішення

Днями нам підклали ще одну бомбу, яка порве наш гаманець, - уряд України розглядає можливість двократного збільшення цін на електроенергію для населення з квітня, і в подальшому на 39% з серпня 2011 року. Згідно з обґрунтуванням проекту Прогнозного балансу електроенергії, палива і витрат енергогенеруючих компаній ТЕС на 2011 рік, тарифи  можуть скласти: для міського населення (без електричних плит) – до 67,72 коп. за КВт/г (з ПДВ), для населення, що використовує електроплити – 52,04 коп. за кВт/г (з ПДВ), для сільського населення – 62,55 коп. за кВт/г (з ПДВ).

Розробники документа вважають, що запропоноване підвищення цін для населення посприяє істотному скороченню перехресного субсидування в галузі, а також збереженню на прийнятному рівні зростання роздрібних тарифів на електроенергію для промислових підприємств. За їх підрахунками, дотаційна економія наступного року складе майже 13%, все має укластися в суму 20,085 млрд. грн.

Нам підготували три сценарії тарифоутворення. Крім вказаного розглядається ще двоетапний (на 50% з квітня і на 50% - з вересня), а також збереження тарифів незмінними.

«Запропоновані варіанти Прогнозного балансу вирішують задачу фінансово-економічного оздоровлення генеруючих компаній. При цьому лише базовий варіант (100% підвищення з квітня і 39% з серпня) передбачає істотне скорочення перехресного субсидування, що передбачене програмами реформування галузі і збереження на прийнятному рівні зростання роздрібних тарифів для промисловості», - резюмують розробники документу.

*** Тарифи на електроенергію для населення не переглядалися з 2006 року. У даний час тарифи для міського населення (без електричних плит) встановлені на рівні 24,36 коп. за кВт/г (з ПДВ), для сільського населення – 22,5 коп. за кВт/к (з ПДВ), для населення, що використовує електроплити – 18,72 коп. за кВт/г (з ПДВ).

Отже, що таке перехресне субсидування. Населення платить значно менше електроенергії, аніж промисловість. Різницю субсидує остання. Виходить, підприємства замість того, щоби вкладати в розвиток, модернізацію, знижувати собівартість продукції і ставати більш конкурентноздатними на зовнішніх ринках, що приведе до створення нових робочих місць і зростання зарплат працівників, займаються «благодійністю». До речі, за економічними правилами, скорочення цього самого перехресного субсидування повинне для нас обернутися тільки благом. Всі промислові модернізації приведуть до зниження ціни на промтовари на внутрішньому ринку, при цьому їх якість підвищиться, а ми кинемося купувати «ексклюзивний» товар, на який коштів вистачить, адже в гаманці працівника, наприклад, хімпромівського заводу від цього тільки примножиться.

Одне бентежить - влада заявляє, що питання підвищення тарифу на електроенергію, вірніше, сценарії підвищення, тільки розглядаються. Тим часом, Міністерство палива і енергетики вже склало прогноз средньозваженої гуртової ринкової ціни (ГРЦ) на електроенергію, згідно з яким, у 2011 році вона зросте на 15%, в порівнянні з 2010 роком – до 55,07 коп. за кВт/г. У цей розрахунок вже закладені підвищені тарифи для населення. Причому варіант визначено – у квітні на 100% і в серпні на 39%. Тобто, ось вам і чистої води «локшина» - можна не сумніватися ні у варіантах, ні в цінах. Навіщо ж тоді говорити, що питання розглядається.

Несумісність: світова практика і українські реалії

Залишається з`ясувати, як в країні, яка на пострадянському просторі володіє одним з найбільших енергогенеруючих комплексів, – 15 атомних блоків на чотирьох АЕС і 15 діючих ГАЕС і ГЕС, що і в світовому масштабі викликає пошану, можна підвищувати ціни на електрику для населення, особливо з урахуванням надлишку її виробництва, та й експорт електроенергії вже який рік практично на мінімумі. Невже настільки велика економічна доцільність?

Як відзначив екс-міністр палива і енергетики України (2005-2006 рр.) Іван Плачков, «тарифи на електроенергію піднімалися для населення вже двічі – в 2009-му і в 2005 роках, коли я був міністром. Пройшло п`ять років і дійсно дане питання потрібно розглядати. Ціна для промисловості набагато вища, і тому існує перехресне субсидування бюджетних і промислових організацій, підприємств ЖКГ, населення. До ухвалення рішення ще далеко. Я думаю, що у цієї влади, цього уряду не вистачить політичної волі, щоби прийняти його. Тим паче, після підвищення цін на газ».

Важливий момент в тарифоутворенні – собівартість. За словами І.Плачкова, вона весь час змінюється. «Це залежить від вартості палива, витрат. Але думаю, що собівартість не менша за ті цифри, які вказані в балансі», - відзначив І.Плачков.

За його словами, на сьогодні існує усереднена собівартість, «вона за генерацією абсолютно різна: у атомників - одна, у тепловиків – інша, у «гідровиків» – третя,  причому найдешевша, але це всього приблизно 3%-5% загального обсягу генерації (загального обсягу виробництва електроенергії ГЭС) - вона загалом погоди не робить», - пояснив І.Плачков.

Провідний експерт з енергетичних питань центру Разумкова Сергій Дяченко також вважає, що логіка підвищення тарифу в електроенергетиці така ж, як і в газовій сфері. «Піднімаються тарифи, щоби скасувати перехресне субсидування.  Існуючий розрив не є позитивним моментом. Політику в цьому питанні важко знайти, це відбувається у всьому світі».

«У нас інша проблема – як тільки приватизована промисловість одержує надприбуток, вона не завжди починає себе вести адекватно. Теоретично, ідеалізована картинка, згідно з підручником, має бути наступною – підприємства одержують хороший прибуток, вкладають в розвиток, модернізацію, впровадження нових технологій, знижують собівартість і починають більше виробляти, підвищувати зарплати, соціалку. На практиці – надприбуток відразу виводять в офшори, на ці гроші купуються футбольні клуби, літаки, газети, пароплави і фінансується політика. Так, принаймні, чинили наші металургійні комбінати, коли були супер-високі ціни на метал», - сказав експерт.

С.Дяченко теж вважає, що підвищення тарифів - одна з умов МВФ, «але на практиці немає упевненості, що одержаними коштами наша промисловість розпорядиться адекватно».

Що ж до енергоринку, то, за словами експерта, існує не тільки перехресне субсидування між населенням і промисловістю, воно діє і в рамках генерацій – атомна платить за теплову, яка зараз, до речі, буде приватизована і, швидше за все, вітчизняними олігархами.

Та все ж, чим для України закінчиться економічний процес зниження перехресного субсидування? Як відзначив міністр палива і енергетики опозиційного уряду Олександр Гудима, «якби Ви мислили категоріями олігархів, то було би все зрозуміло. Якби займалися експортом електроенергії, то вам вигідний був би такий тариф. У нинішній ситуації зіграв свою роль і МВФ, серед його вимог – підвищення тарифів в ЖКГ, що передбачає і електротарифи. Якби урядом була вибрана стратегія заміщення російського газу, то іншого альтернативного виходу як електроенергія в Україні немає. А для цього потрібно розробляти спеціальну програму, реформувати ЖКГ – будувати спеціальні котельні, створювати систему обліку нічного тарифу, наприклад, на ніч можна багато об`єктів переводити на електрику. Це дасть для України тільки великі плюси. По-перше, стабілізуються ціни в комунальній сфері, не буде зростання тарифів залежно від ціни на російський газ, по-друге, знизиться споживання блакитного палива. Тут присутній як економічний, так і політичний чинники. Але якщо в уряду такої програми немає, то монополії починають тягнути на себе ковдру – чим більше ціна на газ, тим більше у них прибуток. Так і з електроенергією. Тобто, абсолютно зрозуміло, хто цим процесом керує».

«Ще одне питання, чому вже більше півроку не виноситься на голосування у Верховній Раді життєво необхідний законопроект про зміни у сфері електроенергетики щодо впровадження загального тарифу? Але якщо врахувати, що вся економіка розділилася на три-чотири сім`ї, то все законодавство повинне бути схвалене ними. І якщо немає цього схвалення, то жодних шансів одержати «добро» в парламенті немає. Тому і не немає ніяких реформ, ніяких логічних дій, окрім як набратися кредитів і підняти ціни», - сказав О.Гудима.

Схоже, в економічній доцільності розібралися. Виходячи з логіки, нам залишається тільки одне – не мудрувати з економією. Хоча нам це радили – переходити в побуті на електроенергію, вона дешевша, ніж газ. Багато хто так і зробив, забувши, що влада, прикриваючись економічною необхідністю, не проґавить момент дати своїм «товстосумам-спонсорам» заробити. А на кому ще, якщо не на нас...

Олена Бистрицька (УНІАН)

УНІАН в Google News