Роберт Бонд: Центральний депозитарій повинен бути створений на основі ВДЦП

Останнім часом в Україні активізувалися дискусії навколо створення Центрального депозитарію. Аби розібратися у подіях і версіях, УНІАН звернувся до керівника проекту USAID «Розвиток фінансового сектору в Україні» (FINREP) Роберта Д. Бонда.

Останнім часом в Україні активізувалися дискусії навколо створення Центрального депозитарію. Минулого тижня два ключових гравці цього процесу заявили про свої позиції, але, на жаль, озвучені публічно думки багато в чому суперечать одна одній. Аби розібратися у подіях і версіях створення Центрального депозитарію в Україні, УНІАН звернувся до керівника проекту USAID «Розвиток фінансового сектору в Україні» (FINREP) Роберта Д. Бонда.

- Пане Роберте, чи підтримує USAID створення в Україні Центрального депозитарію? У чому полягає Ваша позиція?

USAID вже давно підтримує ідею створення центрального депозитарію (далі - ЦД) цінних паперів в Україні. Але основними принципами створення ЦД, згідно з рекомендаціями USAID, є збереження цінних паперів, захист даних про власників і підвищення довіри інвесторів до ринку. Позиція USAID завжди полягала у тому, що більша частина капіталу центрального депозитарію цінних паперів повинна знаходитись у приватних руках. Це відповідає загальноприйнятій світовій практиці. Усього кілька депозитаріїв знаходяться в повній власності держави. І це швидше виняток, ніж правило.

- USAID багато років надавав підтримку попередникові ВДЦП - депозитарію МФС, - наполягаючи, що саме на базі цього депозитарію доцільніше створювати ЦД. Чи не змінилася позиція USAID в цьому питанні на даний момент?

Я так не думаю. З технічної точки зору, створення ЦД на основі ВДЦП за умов збереження більшої частини його капіталу в приватній власності, що відповідає найкращій світовій практиці, є, безумовно, найкращою, найефективнішою і найменш витратною моделлю.

- Хотілося б уточнити, Ви говорите про створення ЦД на базі ВДЦП або злиття НДУ і ВДЦП?

Я не брав участі у дискусії про злиття ВДЦП і НДУ і не знаю подробиць переговорів. Але традиційно під час злиття більша компанія, яка має більшу частку ринку, поглинає меншу. Оскільки ВДЦП займає на ринку частку від 86 до 90%, то логічно буде вибрати ВДЦП для створення на його базі ЦД. Крім того, частка держави в капіталі ВДЦП вже становить 30%. Я не розумію, чому Держкомісія з цінних паперів наполягає на виборі НДУ.

- Якщо припустити, що Держкомісія і Кабмін приймуть варіант створення ЦД на базі ВДЦП, але за умови збільшення впливу держави на його діяльність через збільшення держчастки в капіталі? До якого оптимального розміру можна збільшити частку держави? Що рекомендує світова практика?

Тільки в трьох країнах Європи - в Болгарії, на Мальті і Кіпрі - депозитарій або повністю, або більшою часткою належить державі. До їх числа входила і Польща, але в кінці минулого року Польща оголосила про намір приватизувати фондову біржу і депозитарій. Я не думаю, що Україна повинна орієнтуватися на досвід цих трьох країн. Є більш прогресивний досвід. Більшість розвинених країн - США, Китай, країни-члени ЄС - мають депозитарій, більша частка в якому належить приватним компаніям. Навіть у Росії сьогодні працюють два депозитарії, більша частина акцій яких перебуває у приватних руках.

- Прихильники створення ЦД на базі НДУ апелюють саме до досвіду кількох європейських країн, де держава володіє депозитарієм. Як Ви вважаєте, наскільки Україні варто орієнтуватися на цей досвід?

Якщо під час вибору депозитарію, який стане базою для злиття, враховувати технічні параметри, частку ринку, кращу міжнародну практику або, зрештою, думки учасників українського ринку, то відповідь очевидна - це ВДЦП.

Довідка USAID.

Міжнародна практика створення центрального депозитарію в 27 країнах-членах ЄС:

1. 15 країн ЄС мають єдиний центральний депозитарій корпоративних і державних цінних паперів: Австрія, Кіпр, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Угорщина, Італія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Швеція, Великобританія.

Структура власності центрального депозитарію в цих країнах має такий вигляд:

- 100% капіталу депозитарію належить приватному сектору в 11 країнах: Австрія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччини, Італія, Люксембург, Нідерланди, Швеція та Великобританія.

- Менше 50% капіталу депозитарію належить приватному сектору (Центробанк є мажоритарним власником) у 2 країнах: Литва, Угорщина.

- 100% капіталу депозитарію перебувають у державній власності у 2 країнах: Кіпр і Мальта.

2. 10 країн ЄС мають єдиний центральний депозитарій корпоративних цінних паперів і один депозитарій в структурі центрального банку для обслуговування угод з державними цінними паперами: Бельгія, Болгарія, Греція, Ірландія, Латвія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина і Словенія.

Структура власності центрального депозитарію корпоративних цінних паперів у цих країнах має такий вигляд:

- 100% капіталу депозитарію належить приватному сектору у 8 країнах: Бельгія, Греція, Ірландія, Латвія, Португалія, Румунія, Словаччина і Словенія.

- Менше 50% капіталу депозитарію належить приватному сектору в 2 країнах: Болгарія, Польща *.

* У жовтні 2010 року Польща оголосила про намір приватизувати фондову біржу і депозитарій.

3. У Чеській Республіці існують три депозитарії (два депозитарії корпоративних цінних паперів і один депозитарій центрального банку для державних цінних паперів). Але обома депозитаріями корпоративних цінних паперів володіють представники приватного сектору.

4. В Іспанії існують чотири депозитарії (для корпоративних і державних цінних паперів). У всіх чотирьох депозитаріях контроль належить приватному сектору (частка центрального банку складає тільки 5%).

- У чому має полягати роль держави на ринку депозитарних послуг?

Я б тут послався на Меморандум, який Україна підписала з МВФ. Цей документ дуже чітко визначає, якою має бути роль держави при створенні депозитарію. Зокрема, пункт 26 Меморандуму свідчить: «Участь держави передбачає створення ефективної, чіткої законодавчо-нормативної бази і зведення до мінімуму використання фінансування за рахунок державних коштів».

- Хотілося б прояснити два моменти, які прозвучали на недавній прес-конференції голови ДКЦПФР Дмитра Тевелєва. Зокрема, він заявив, що Національний депозитарій України більше готовий до виконання облікової функції, ніж ВДЦП. Чи згодні Ви з цим твердженням?

По-перше, я відразу зазначу, що дуже поважаю пана Тевелєва як фахівця. Він є прихильником нашого проекту із запровадження електронної системи розкриття інформації ЕСКРІН для публічних компаній в Україні. Але я не розумію, на чому ґрунтується його думка в питанні депозитарію. У 2006-10 рр.. ми проводили оцінку депозитарію в Україні, а саме можливості ВДЦП здійснювати його функції. І наш висновок полягав у тому, що МФС-ВДЦП відповідає всім вимогам, що пред`являються до депозитаріїв. Я готовий зробити надбанням громадськості наш звіт з цього питання. І я хотів би подивитися на ті документи, які обґрунтовують позицію пана Тевелєва.

- Чи не могли б Ви розповісти, в чому полягала ця оцінка?

Розглядалася відповідність ВДЦП вимогам Міжнародної організації комісій з цінних паперів, інших міжнародних організацій, найкращим світовим стандартам. Друге дослідження було проведене з метою визначити, чи готовий ВДЦП до встановлення кореспондентських відносин з депозитаріями інших країн. І відповідь була позитивною. Були намагання встановити кореспондентські відносини між ВДЦП і Варшавською фондовою біржею, між ВДЦП І DTCC в США. І єдине, що завадило реалізації цих планів, - це розпорядження уряду України, яке формально призначило НДУ єдиним офіційним депозитарієм для встановлення кореспондентських відносин.

- Друга теза, висловлена головою ДКЦПФР, стосувалося можливості розділити функції депозитарію: за однією установою (НДУ) закріпити облікову функцію, а за іншою (ВДЦП) - розрахунково-клірингову. Чи відповідає такий розподіл світовій практиці?

На жаль, це не відповідає світовій практиці. На Заході за останні 5-10 років посилюється тенденція до консолідації інфраструктури ринків цінних паперів, оскільки це економічно ефективніше. Враховуючи можливість економії на масштабі за значного обсягу транзакцій з цінними паперами, це дозволить консолідувати функції бек-офісу. Також консолідація депозитарної, клірингової та розрахункової функцій сприяє мінімізації ризику. Набагато легше управляти ризиками, якщо ці функції консолідовані. Ця тенденція існує і в США, і європейських країнах. Конкуренція на ринку повинна йти в чистому вигляді, а не між бек-офісами різних організацій.

- Які ризики можуть виникнути під час розділення цих функцій?

Додасться ще одна ланка в ланцюгу передачі права власності на цінні папери.

- Оператори українського ринку заявляють, що їхньої думки ніхто не питав при виборі моделі створення центрального депозитарію. А наскільки прийнято прислухатися до думки операторів ринку під час проведення масштабних реформ, таких як створення центрального депозитарію?

Дії уряду, в даному випадку, - коли була створена робоча група, яка складається переважно з державних чиновників, народних депутатів, а також одного експерта, - свідчать про відсутність в Україні діалогу між державою та приватним сектором. Звичайно ж, держава повинна була винести це питання на публічну дискусію.

- Які можуть бути подальші дії USAID? Адже Ваша організація також як і Світовий банк, і МВФ виступала за створення центрального депозитарію на основі ВДЦП?

Я не можу говорити від імені Світового Банку чи МВФ, але це не є добре рішення уряду. Думаю, це рішення було ухвалено виходячи не з технічних міркувань. Але що найбільше турбує мене в цьому процесі - це відсутність прозорості. Я думаю, що міжнародні організації спільно вкажуть уряду України, що це рішення було помилковим і спробують переконати уряд діяти на основі ключових принципів: більшість капіталу в приватній власності, мінімум витрат для держави, робота відповідно до кращої світової практики.

- Ви згадували, що в меморандумі між Україною і МВФ зафіксовано, що центральний депозитарій повинен повністю відповідати міжнародним стандартам та практиці, а участь держави передбачає лише створення ефективної нормативно-правової бази. У зв`язку з цим, спроба створити центральний депозитарій на базі НДУ суперечить Меморандуму? Чи може це ускладнити співпрацю України з МВФ?

Знову-таки я не можу говорити від імені МВФ. Але передумова Вашого питання правильна. Дії уряду України в даному питанні суперечать тому, що зафіксовано в Меморандумі. Формулювання, в якому зафіксовано злиття двох існуючих депозитаріїв, може стосуватися тільки НДУ і ВДЦП. Але ніяк не депозитарної діяльності Національного банку України, як це сьогодні трактують в уряді. У Меморандумі також йдеться про мінімізацію використання державних коштів.

Що стосується того, ускладнить це співпрацю України і МВФ чи ні, то з моєї точки зору, як стороннього спостерігача, взаємини між Україною і МВФ стають більш віддаленими. Існуючі точки розбіжностей зачіпають багато питань - пенсійну реформу, збільшення цін на природний газ, скорочення субсидій в економіці та інших макроекономічних показників. Щодо питання по депозитарію, я не розумію, чому уряд України хоче діяти всупереч міжнародним тенденціям і кращій практиці з такого питання як депозитарій. Тим більше, що результат створення ЦД на базі ВДЦП був би на користь українського ринку і країни в цілому.

Багато років я кажу, що якщо Україна хоче стати учасником глобальних ринків, то вона повинна прийняти ідею участі у міжнародній грошовій культурі. Під грошовою культурою я маю на увазі міжнародні правила, стандарти і практику, які стосуються всіх. У даному випадку немає ніяких сумнівів в тому, що говорить практика, і як уряду України потрібно діяти.

Ольга Антоненко

* Думки, висловлені в цій статті, не обов`язково відображають позицію USAID та Уряду США.

Довідка УНІАН.Проект USAID «Розвиток фінансового сектору» спрямований на надання допомоги Україні в питаннях відновлення після економічної та фінансової кризи, а також створення раціональної, прозорої та надійної фінансової системи.

У рамках Проекту надається технічна допомога законодавчим і регулюючим органам у заходах з рекапіталізації банків і забезпечення процесу їх реабілітації, підтримка фінансового сектору в питаннях впровадження нагляду на основі аналізу ризиків та регулюванні недержавної пенсійної системи, у розвитку внутрішнього ринку цінних паперів як довгострокового джерела капіталу, а також у забезпеченні підтримки вразливих груп населення у сфері реструктуризації боргових зобов`язань та підвищення рівня фінансової грамотності.

Мета Проекту - розвиток сильного фінансового сектору, який буде регулюватися політично і фінансово незалежними органами, буде працювати на основі найвищих міжнародних стандартів і мати довіру з боку громадян України. Проект USAID «Розвиток фінансового сектору» координує свою діяльність з іншими міжнародними донорами.

УНІАН в Google News